Джейн Ейр

Після того, як Джейн вийшла заміж, вона жила разом з Едвардом чотири роки. Їхня дитина вже пішла в садочок, і, здавалось, усе було добре, але тільки з першого погляду. Одного дня Джейн отримала цікавий конверт, який поставив перед нею вибір — залишитися тут чи почати щось змінювати. Вона збирала сина на прогулянку і в цей момент побачила конверт, на зворотньому боці якого була лише літера L та її адреса. У конверті йшлося про те, що її запрошують до Ловудського притулку, який хотіли закрити, і просили її допомоги. Вона не хотіла їхати, тому що власник притулку, містер Броклґерст, був справжній покидьок. Однак вона згадала місіс Темпл, єдину з дорослих, хто ставився до неї справедливо, і вирішила поїхати. Насправді за ці роки стосунки з Рочестером лише погіршились. Він почав нею маніпулювати обмежувати її спілкування з подругами виправдовуючи це тим що не хоче її втратити і хоче проводити з нею більше часу.По правді коли Джейн йшла кудись у нього зʼявлялась настільки сильна злість що він був ніби в тумані після цього він усвідомлював що вкотре побив Джейн, а потім чітка картинка коли його мама збирала речі і кудись йшла вона сказала "синку я скоро повернусь іди спатки "після цього він її більше не бачив,пізніше виявилось що вона втекла до свого коханця.Його тато після цього часто пив і Едварду ніби навішали роль дорослого коли він був маленькою дитиною.найбільший його страх був втрати над нею контроль мабуть тому що це єдине що він міг контролювати.Вона залишалась з ним тільки через сина, бо не хотіла, щоб у нього було таке ж дитинство, як у неї,. 20 грудня вона мала бути вже в притулку. Її чоловік був проти але він знав містера Броклґерста,тому відпустив її на 2дні. Джейн зібрала речі, залишила сина на няню і поїхала допомагати тим, хто раніше допоміг їй покинути її кінчену сім’ю. Вона стояла на порозі, і тисячі спогадів пронеслись у її голові. Джейн зайшла всередину, там все змінилось. Зайшовши до кабінету, вона побачила містера Броклґерста. Він виглядав кепсько — синці під очима, стомлене обличчя. Їй навіть на секунду стало його шкода. Під час розмови вона дізналась, що в церкві, до якої ходили діти щонеділі, спливло, що певні священники приставали до дітей, а адміністрація знала про це і отримувала за це кошти. Звісно, містер Броклґерст все заперечував, але Джейн розуміла, що це правда і сама про це багато разів чула. Вона навіть могла пригадати один такий випадок вона памʼятає того хлопчика і його пусті очі після цього, від цих спогадів на Джейн нахлинула така злість що вона замахнулась і щосили вдарила містера Броклґерста. Він не чинив опору, тому що розумів, що є за що. Джейн збиралась піти, але він сказав їй те,від чого у неї перехопило подих. Він сказав, що її подруга дитинства, Елен, жива, і вона зможе її повернути, якщо її “чоловік” допоможе з поліцією адже у нього були звʼязки . Він розповів, що в той день, коли Елен начебто померла, її забрала одна сім’я — Мері та Адемар. Виявилось, що цій сім’ї п’ять разів віддавали дітей, щоб брати у них органи для їхньої хворої дочки Емі, яка про це не знала. Наразі Елен була ніби в полоні, у неї не було можливості вийти з дому, її не випускали і вже встигли забрати нирку. Надалі планували забрати частинку кісткового мозку— раніше це було для Емі, але тепер це вийшло за межі і стало “сімейним бізнесом”. Після всього почутого Джейн погодилась допомогти . Джейн одразу ж подзвонила Рочестеру, і, оскільки він був п’яний, він погодився. Через декілька днів усе було зроблено, і вони побачились з Елен. Вона була дуже худа та бліда, але Джейн впізнала її по світло-синим очам, які вона не могла забути навіть у стосунках з Едвардом. Вони пішли в готель до Джейн, і Елен розповіла, що вже багато років не виходила на вулицю. Джейн вирішила відвести її в лікарню. Там сказали, що вона дуже слабка, але через пару днів її можуть забрати додому. Пройшов тиждень, і Джейн щодня ходила до неї в лікарню. Їм було багато про що поговорити. Ввечері Джейн забрала її до квартири, яку нещодавно зняла. Вона вирішила, що поки залишиться тут.Джейн постійно допомагала своїй подрузі, і за цей короткий час вони стали дуже близькими. Джейн подзвонив Рочестер і почав погрожувати, щоб вона повернулась додому і що коли вона повернеться,у них буде дуже серйозна розмова джейн розуміла що без побоїв не обійдеться. Вона дуже боялась і кинула слухавки, чомусь саме в цей момент вона усвідомила, що не зможе без Елен. Після цієї розмови вона була готова сказати Елен, що ще з дитинства була в неї закохана. Коли вона зізналась її в кохані Джейн розплакалась і обійняла її, Елен відповіла взаємністю. Разом вони прийняли рішення забрати сина і виїхати до Німеччини. Там їх вже ніхто не дістане, і вони будуть лише втрьох. Вони вирішили, що зроблять це через місяць, коли Елен буде не така слабка. Вдвоє вони неймовірно проводили час: ходили в театр, на концерти, разом вечеряли і снідали. Елен залишилась такою ж доброю і прекрасно ставилась до Джейн (на відміну від Едварда). Вона її дуже кохала, завжди готувала їсти, коли Джейн верталась додому після тимчасової роботи. Пройшов місяць, їхні стосунки лише зміцнювались. Настав час їхати за сином. Джейн дуже переживала, але Елен постійно підтримувала її, тому їм обом було не дуже страшно. Вони вже під’їхали до будинку Джейн і сподівались, що Рочестера немає вдома. Коли вони зайшли в будинок, скрізь лежав розбитий посуд. На другому поверсі спав її син. Як виявилось, Едвард від сильної злості на Джейн вигнав няню, розбив посуд і напився. Джейн і Елен швидко забігли на другий поверх, забрали сина і вже на виході з дому стояв Едвард. Він почав погрожувати дівчині. Джейн дістала з кишені пістолет і направила на нього. Вона сказала, що ніколи його не любила і кохає лише Елен. Вони вже хотіли йти, але Елен вихопила пістолет у Джейн і застрелила його, оскільки усвідомлювала, що вони ніколи не зможуть жити спокійно, якщо він буде живий,але це не єдина причина чомусь в Едварді вона побачила Адемара який багато років знущався над нею,вона згадала як її днями не давали їсти як її били і привʼязували до ліжка щоб вона не втекла. Вона втомилась за ці роки жити в постійному страху. Після почутого пострілу вони почали тікати. Пробігши хвилин 15, Джейн зупинилась. Вона почала усвідомлювати, що тільки що сталося. Вона розуміла і приймала її вчинок. Чесно кажучи, якби була сміливіша, зробила б те саме. Від усього стресу Елен стало дуже погано, і вона втратила свідомість. Вони негайно поїхали до лікарні, де у неї знайшли рак. У ті часи летальність від цього захворювання була більше 70%, тому шансів майже не було. Джейн була повністю розбита: годину тому її чоловіка вбила Елен, а тепер її жінка помирає. Елен намагалася підтримати її, але все було марно. Джейн сказала, щоб вона відпочивала, і сама пішла додому поспати, адже сильно втомилась. Вона пообіцяла, що завтра прийде до неї,на прощання Джейн сказала Елен: “Якщо колись стане сумно, подивись на небо. Там завжди буде зірка, яка світитиме лише для тебе — це я, нагадую тобі, як сильно тебе люблю.” Елен посміхнулась, і вони обійнялись, як в останній раз. На наступний день Елен подзвонила Джейн з неймовірною новиною: у неї немає раку. Виявилось, що лікарі переплутали аналізи, і вона здорова. Елен вже уявляла, як після виходу з лікарні вони проводитимуть кожен день разом, більше ніхто не зможе їх роз’єднати. Після цих думок ніби вся слабкість пропала, і вона почувала себе чудово. Коли вона подзвонила Джейн, чомусь та не відповідала. Елен вирішила, що вона, мабуть, не вдома, або не змогла взяти слухавку. Джейн більше ніколи не зможе цього зробити, адже зараз її холодне тіло лежить на ліжку і не дихає з вчорашньої ночі. Вона наковталась таблеток і насправді вже довго хотіла це зробити через постійну тривожність щодо її чоловіка,зараз причина була інакша вона не змогла б бачити як помирає її Елен її вбивало почуття що зараз Елен помирає а вона нічого не може і не зможе зробити з цим. Через тиждень відбулись похорони. Елен не вірила в смерть коханої. На похоронах було всього кілька людей, і Елен не могла пам’ятати їх облич.Вона взагалі згодом не могла згадати той день, крім яскравого моменту, коли труну засипали землею.В той момент вона усвідомила, що більше ніколи не зможе її обійняти. Пройшов час. Елен виховувала сина Джейн як рідного. Він був дуже схожий на Джейн,правда очі була татові,очі які до сих пір кожен вечір сняться її,вона розуміла що саме через неї ці очі більше ніколи не розплющяться. Минали зими,а вона не змогла звільнитися від тіні своєї першої і єдиної любові, яка назавжди залишилася частиною її душі.