Палаю, бо ти поруч...Навіть темрява боїться нас!

Ті, що дивляться згори, назвали їх зрадниками. Він — проєкт, що втік. Вона — дівчина, яка вкрала у темряви серце. ______ > — Тепер вони будуть посилати не слова. А зброю. ______ Перше зіткнення було в метро. Старий тунель, зруйнований роками, став ареною. Проти них вийшли ті, що колись теж були створені. Недосконалі. Зруйновані. І дуже, дуже злі. ______ — Ти не повинна була вірити йому, — сказав один, обличчя — як уламки маски. — Він вб’є тебе, як убив нас. > — Ні, — прошепотіла вона. — Бо саме він вчив мене, як не вбивати себе щодня. ______ Вони билися. Разом.Він — як тінь, як жорстокий шторм.Вона — мов блискавка: точна, яскрава, раптова.Вона знала кожен його рух.А він ловив кожен її подих. І коли все стихло, він упав коло неї на коліна ______ > — Що зі мною відбувається?.. Чому, коли ти не поруч — мені нема сенсу навіть дихати? > — Бо тебе створили без душі. А я її тобі віддала. ______ Вночі вони сховались у мотелі на краю міста. Вона вперше побачила, як він спить. Як нормальна людина. Зморшки на чолі зникли. А губи… легенько посміхались. ______ > — Я більше не боюсь тебе, — прошепотіла вона, — бо ти тепер боїшся за мене. ______ Але тиша — завжди коротка. Над містом з’явилися нові голограми. Їхні обличчя — оголошення: розшукуються. ______ > — Вони нас бояться, — сказав він. — І це значить, що ми на правильному шляху. > — Що далі? > — Тепер ми йдемо до джерела. Туди, де все почалось. І закінчиться. ______ "У нього більше немає сумнівів. А в неї — страху. Бо тепер він не просто її кохає. Він — її."