Школа

Заставка. Театральные постановки от разных школ шли весь день. Спустя упорные репетиции на протяжении недели, десятые классы всё готовы были продемонстрировать свою постановку. Азула и десятые классы сидели в первом ряду. Максим и Рома пришли, потому что их Азула заставила, как и Мушкин, его тоже заставили. Оля сидела в платье и туфлях на каблуке, сверху была синяя накидка, которую девушка связала сама. Её волосы были заплетены в крабик. — Цікаво, що ж за такий цікавий сюрприз чекає нас?— сказала она наконец. В летнем платье, рядом сидела кучерявая девушка, правда была она в кроссовках. — Леся!— возмутилась Оля. — Мабуть, реалістичність і круті спецефекти— Олеся указала на сцену. Начала играть мрачная таинственная музыка. Из воды вынырнули Русалка и Водяник. За ними появились Потерчата. Появился туман и подписи "Водяник, Потерчата, Русалка". Из дупла дерева вышла Мавка, с верби спустился Перелесник. Мавка прыгнула и её руки упёрлись в его руки. Она сделала шпагат, упираясь руками в руки огненного змея. В тумане подписи "Мавка, Перелесник". Из гущи леса вышли и появились подписи "Русалка Польова, Чорт, Кікімора". Из чащи вышел дед с тростью и появилась подпись в тумане "Лісовик". Тут же прилетела ступа с бабой и подпись в тумане "Баба Яга". Из тумана вышел и в тумане появилась подпись " "Той, що в скалі сидить" ". А далее начались лісові таїнства, чудасії і дива. Вся нечиста сила лісу танцювала. Обряды проводила нечисть наша. Но тут послышались людские шаги. Водяник, Русалка, Потерчата все под воду. Мавка в дупло верби, а Лісовик в лес. "Той, що в скалі сидить" ушёл. Русалка Польова, Кікімора і Чорт в гуще леса скрылись, а Перелесник і Баба Яга улетели. — Це було круто!— шепнула Саша Олесе и Оле. Это было такое трио подружек. На сцену вошли молодой парень и уже дед. Подпись в тумане "Дядько Лев, Лукаш". Дядько Лев: — Гей, хлопче! Ти куди зібрався? Лукаш: — Та хотів собі сопілку з очерету втяти. Дядько Лев: — До лиха маєш тих сопілок! Лукаш: — Не так й багато. А це ж очеретяна! Дядько Лев: — Та й про мене, роби що хочеш! Дядько Лев ушёл в лес, а Лукаш в камыши. Из озера выглянула Русалка. Русалка: — Ой, діду Лісовик! Рятуй! Там людський хлопець ріже очерет! Лісовик (выходит на поляну (сцену)): — Ти ба, яка скупа! Це дядька Лева небіж. Вони тут хату ставитимуть, я й то не бороню! Русалка: — То це тут люди житимуть?! З-під стріх солом'яних?! Я їх не переношу! Я їх топлю, аби той дух, ненависний, водою вимило! Лісовик: — Не смій! Дядько Лев наш друг. Він на життя заклявся, що дуб сей, що на галявині стоїть і бачив стільки рад і таїн наших, стоятиме і його ніхто не зрубить, доки Дядько Лев живий. Тоді ж і я на бороду заклявся, що Дядько Лев та вся його рідня, в безпеці будуть в цьому лісі! Из озера появился Водяник. Водяник: — Дарма! Ці люди злі, жорстокі й хижі! Вони нам все отут споганять! І озеро згидять, і ліс рубатимуть! Ненавиджу, втоплю їх! Лісовик: — Не поспішай, бо завалю все озеро торішнім листям! Русалка (насмешливо): — Ой, боюсь, боюсь, як страшно! Водяник обернулся к ней. Водяник: — Русалко! На дно, негайно! Я далі сам розмову поведу! Русалка: — Як скажеш, тату! Русалка ушла на дно. Водяник: — Я тебе попереджаю! Не дозволяй їм тут, хату свою ставити! Вони зіпсують усе нам тут! Лісовик: — То завалити озеро твоє? Водяник: — Та й хоч вали! Я все одно втоплю ненависних людей! Я не дозволю їм споганити це місце! А ти мав його охороняти, а не пускати цих тварин жорстоких! Водяник уходит под воду. Лісовик: — От же ж впертий! Ну нічого, подивимось, як ти їх втопиш, бо потім в озері лиш листя буде. Водяник (из под воды): — Та я не відступлюсь! Порозмиваю стежки у твоєму лісі, як завалиш озеро мені своїм гнилим торішнім листям! Лісовик уходит в лес. Конец вступления.