Школа

Все уже сидели в зале, но до представления оставалось ещё время. Олеся, Саша и Оля обсуждали предыдущее действие. Говорила Саша: - Я тобі кажу, правий тільки дядько Лев, бо пообіцяли, то треба виконувати! Леся ответила: - Ну, по фактам, вони обидва праві! Бо так, з одного боку, Лісовик обіцяв, що їм в лісі буде безпечно, але тут племінника ледь не втопила Русалка, ще й Водяник. А з іншого боку, і Водяник не винний, бо він думає про ліс, озеро та його мешканців. Оля говорила: - Вони взагалі всі неправі! Водяник не повинен їх топити, Лісовик має вигнати їх з лісу, а вони не мають там будуватись и псувати життя лісу! Тут погас свет. На сцену вышел ведущий. Это был Артём. - Дія друга. Минало літо, дядько Лев і Лукаш хату збудували і жила тепер там мати Лукаша із сином та братом. Мавка, як всі інші, спочатку хотіла аби вони з'їхали звідти, а потім змирилася и почала товаришувати з Лукашем, і тепер здається покохала. Але проти нього вона була десь в квітні, а вже от-от і серпень закінчиться. Тож спостерігайте, яке життя тепер у лісі буде. (Началось второе действие. Басы) Заходит Мати Лукаша с орудием труда. Расставляет его на сцене. Танцует. Дёргает плечами. То одним вверх, то другим. Выходит на центр поляны (сцены) разводит руками. Мати Лукаша: - Лукаше! Лукаше! Де ти?! Лукаш (выходит на поляну): - Та тут я тут, мамо! Мати Лукаша: - Залиш свої ігри! Як грати, то час є, а ти, робото, стій! Лукаш: - Та яка ж робота? Мати Лукаша: - А огорожу згородити?! Бо як теревені правити з твоєю цією... лісовихою, то час є. Як гратися із сопілкою, час є. А як роботу робити то немає?! (Лукаш лениво идёт в сторону орудий труда). Куди пішов?! Лукаш: - Куди, Куди?! Огорожу правити! Мавка в зелёных одеждах выходит на поляну. Мати Лукаша: - А ти чого прийшла? Мавка: - До Лукаша! Мати Лукаша: - Нема його! Працює він давно! Та й тобі вже час. І взагалі не прийнято дівці так за хлопцем бігати! Мавка: - Мені такого ніхто не казав. Мати Лукаша: - То хоч раз послухай! Чого розпатлана така? Як кодло лісове відьомське ходиш! І що це за драння ти носиш? Нехлющо! Неробо! Відьмо лісова! Баба Яга спускается на ступе на поляну. Баба Яга: - Це хто ще відьма?! У нас в лісі відьом зроду небувало! Та бачу поселилася одна! Мати Лукаша (до Мавки): - Йди перевдягнися! Баба Яга (до Мавки): - Не перевдягайся, онуко! Ти як лісова царівна, прекрасна, мила, гарніше від усяких леді! Бо ти тут справжня і чарівна! Лишайся в цьому! (До Лукашевої матері) А се що ще таке? Сама ти відьомське кодло! Я зараз як мітлу візьму, то швидко вилетиш ізвідси й до села! Тож геть пішла! Мати Лукаша: - Сама йди геть, ти, нечепуро, кодло лісове нечисте! (После пошли заклинання нечистої сили). Баба Яга улетела. Мати Лукаша: - А ти чого стоїш? Йди жати! Мавка: - Ви хочете, щоб я сьогодні жала? Мати Лукаша: - Чому б і ні? Хіба сьогодні свято? А я піду до конопель і в сад, а як упораюся, перейму тебе! А тепер іди! На сцену вышел Дядько Лев. Дядько Лев: - Що ж ти, сестро, так дівку гризеш? Мати Лукаша: - А що б тебе! Це через тебе усі ті біди! Ми як поселилися ось тут, то жодного сну гарного не було! Лише кошмари! Ти б ще всю нечисть до нас у хату запросив! Зібрав би все це кодло лісове відьомське! Дядько Лев: - Відьми, то по селах сидять! А се не відьми, мавками їх звуть! Мати Лукаша: - Чи ще якої сили нагадаєш? Бо тут, ну, скрізь одна нечиста сила. Куди не глянь, блукає вона всюди! Дядько Лев: - У тебе параноя? Немає тут ніякої сили зараз! Дядько Лев і Мати Лукаша уходят со сцены. Теперь поляна сменяется полем. Мавка подходит к полю. Из колосся выходит Русалка Польова. Русалка Польова: - Стій, сестро, стій! Не полишай, краси моєї, природної й живої! Мавка: - Та мушу я. Бо як не я, то інший хтось це зробить замість мене. Цвістиме ще твоя краса, а щастя я вже не знайду, якщо проґавлю зараз. (Печальная музыка, но спокойная. Русалка Польова начинает петь, тихо и спокойно, с ноткой печали). Русалка Польова: - Стій, прошу, не позбавляй! Краси моєї не чіпай! Сестро, прошу, ми ж рідня, прошу! Не чіпай краси, благаю! Мавка: - Вибач та не можу я, мушу жати зараз я. Бо твоя краса розквітне через рік, а щастя моє ні! Русалка Польова: - Ні стій, прошу! Буває так, що руку врізає той що жне! Тож я прошу тебе, ти руку вріж, та красу мою ти збережи! Хіба краса не варта крапель крові? (Музыка оканчивается). Выходят Килина і Мати Лукаша. Они танцуют, целуются в щёчки и уже как будто сватаются. Килина: - Ну, що дівонько? Добре жнеться? Мати Лукаша: - Ой, лишенько! Вона й не починала! Килина: - То дайте я, бо гарно вмію жати! Мати Лукаша: - Давай! А ти, серпа негайно дай! Не твій! Мати Лукаша вырывает серп из рук Мавки. Лукаш и Килина вместе жнут и шутят, Русалка Польова лишается своей красоты. Наступает осень. Поляна. Мавка переодевается в осенние шаты свои. Прилетает Перелесник. Мавка: - Ти, що тут робиш? Перелесник: - Не бійся, не до тебе в цей раз! Я до Русалки Польової прилетів, та бачу, що вона вже і заснула. Раніше ми були товаришами, а потім щось не вдалося, то може побратаємось? Мавка: - З тобою? Перелесник: - Се ж скоро рада лісова. Водяник и Русалка выплывают из озера на поверхность. Водяник: - Вже й Лісовику час з'явитись. Но во время братання Мавки й Перелесника слышно голос и появляется "Той, що в скалі сидить". "Той, що в скалі сидить" (громовой голос): - Віддай те, що належить мені! Перелесник: - Хто ти такий? "Той, що в скалі сидить": - Ти що не впізнав мене? Я, се "Той, що в скалі сидить"! Перелесник отошёл от Мавки. Водяник и Русалка молча ушли под воду. Мавка: - Ні, я не піду з тобою! Я жити буду! Я житиму, бо в серці маю те, що не вмирає! Лукаш идёт и видит Мавку. Лукаш: - Ти ба, яка страшна! Мамо, готуйтесь! Я завтра засилаю старостів до Килини! Мавка (зомлівши): - Бери мене! Я хочу забуття! (Мрачная музыка). "Той, що в скалі сидить" поднимает руку. Чорт, Кікімора, Русалка Польова и Перелесник берут Мавку и несут за пределы сцены. Вся нечисть уходит. Второе действие оканчивается.