Протокол: Квіти

      Паша йшов коридорами відділку із дивним відчуттям. Не страх, не нерви. Всередині нього було бажання здивувати та зробити щось приємне для людини, яка тобі дорога.       Вони із Софією були у відносинах вже 2 місяці, але виглядало це так, наче вони прожили у шлюбі не менше десятку років. Ні, їм було разом добре, вони піклувались один про одного, проводили разом час. Але в них не було навіть і дня цукерково-букетного періоду. І сьогодні Паша прокинувся із стійкою думкою це виправити, адже вважав – Софія гідна цього. Нехай він був далеко не романтиком, але дівчина заслуговувала і на такий, традиційний метод уваги.       Він увійшов у кабінет, де сидів наодинці Андрій та сів навпроти.       – Мені потрібна консультація, – запит експерта був досить коротким.       – Якщо ти по справі вогнепального поранення, то я тобі нічим не можу допомогти, – не відриваючись від паперів сказав Андрій.       – Це не по справі, – Паша нахилився ближче, – Я хочу купити квіти для Софії.       За 10 хвилин про наміри завжди суворого судмедексперта знала Оксана, яка вже сиділа в кабінеті у Стелли. Дівчата такі дівчата. Вони щиро вважали, що створені для того, аби допомогти колезі у його важкій місії.       – Паша хочете купити квіти Софії, – промовила Оксана сидячи поруч із токсикологинею із чашкою кави в руках.       – Оу, це доволі романтично, – мрійливо відповіла Стелла.       – Це небезпечно. Бо в момент, коли він виходив від Андрія, то виглядав так, ніби він злочинець, в руках якого квіти – це біологічна зброя.       Ще через 20 хвилин про спецоперацію Паші знали Даня, Юлік і Юрій Петрович, адже Стелла прийшла поділитись із цим Данею, а поруч були нерозлучні Юрік і Юлік.       – У нас сталась квіткова трагедія, – констатація факту жінкою стала занадто офіційною.       – Що? Хто помер? – Юрій Петрович і Юлік сказали це майже одночасно, а Стелла видихнула та відповіла:       – Романтика Паші.       Вже через годину вся команда стояла у кабінеті Паші, поки чоловік абсолютно безглуздо дивився на кожного з них.       – Я так розумію, тепер це стало суспільним надбанням?       – Абсолютно вірно, – відповів Данило.       – І ми щиро хочемо тобі допомогти, – запевнила Стелла, як їх найбільший шанувальник.       Упродовж наступних 30 хвилин кожен з них висував свої версії. Андрій сказав, що це обовʼязково не повинні бути червоні троянди, бо це виглядає як щось кримінальне. Оксана вказала на те, що це має бути щось не банальне. Стелла ж навпаки говорила про те, що це може бути щось просте. Даня, з видом абсолютного завойовника жіночих сердець, порадив, щоб квіти виглядали так, ніби Паша особисто боровся за них. Юрій Петрович згадував безліч варіантів, які дарував дружині. А Юлік сказав, щоб Паша просто подарував своїй коханій пачку паперу, виключно з практичної точки зору.       Наступну годину Павло простояв у квітковому, намагаючись вибрати букет, втримавши при цьому в голові всі критерії. Бідолашна флористика 8 разів переробляла букет, змінюючи рожеві троянди на ранункулюси, альстромерію на півонії та ромашки на хризантеми.       Ще за годину, якраз під обід Паша повернувся до відділку. Із пустими руками.       – Ти нічого не купив? – голос Оксани звучав не стільки здивовано, скільки обурливо.       – А хіба можливо дотриматись всіх ваших порад?       У голові одразу спливли ще декілька фраз колег. Оксана наприклад сказала, що лілії алергенні, Андрій про те, що жоржини виглядають як злочин, а Даня не забув згадати про те, що діантуси більшість дівчат сприймають, як квітку трауру. Стелла наполягала на тому, що квіти, які обере Павло повинні бути «довгожителями», щоб якомога довше нагадувати дівчині про нього.       – Це провал, – приречено сказала Оксана, ховаючи обличчя в долонях. І саме в цей момент до кабінету увійшла Софія. Вона навіть на секунду замислилась над тим, чи в той кабінет потрапила, бо команда була така зосереджена, що можна було подумати, що вони розслідують не менше, ніж вбивство президента.       – Що у вас тут відбувається? – Софія виглядала спантеличиною.       – О, в нас тут невеличкий брейн-ринг на тему флористики, – відізвався Юрій Петрович       Софія звела брови, спрямовуючи погляд на Пашу, наче чекала відповіді на запитання. Експерт глибоко вдихнув, вже збираючись дати дівчині хоч якесь пояснення, але Стелла була бистрішою.       – Просто Паша хотів купити тобі квіти.       Тепер брови Софії поповзли догори.       – Ти хотів купити мені квіти? – голос дівчини став на півтона вищим, що вказувало на те, що вона здивована.       – Намагався, – всім своїм виразом Паша демонстрував, що він невдоволений, що Софія стала свідком всього цього. А ще більше, що стала свідком його поразки, – Але технічно, я почав. З кабінета Андрія.       – Я намагався тебе врятувати, – у знак виправдання Андрій розвів руками.       – Ти мене потопив, – відповів Павло.       – Це неправда. Я навіть сказав Оксані, що тобі потрібна порада. Це вже вона підключила важку артилерію.       Тепер сама Оксана дивилась на Андрія так, ніби могла вбити одним поглядом. А Софія знову повернулась до Паші. На її обличчі розцвіла посмішка та вона підійшла до чоловіка.       – Це звісно дуже мило з твого боку. Але мені б було просто достатньо, якби ти сказав, що любиш мене.       – Я думаю, що подарувати тобі папер або протокол все ж таки було б найвлучнішим вибором, – констатував Юлік.       – Наступного разу я просто подарую тобі хороший шоколад, – сказав Паша, заключивши Софію у свої обійми.