Стихи на украинском

Сяє яскраво посмішка мила На твоїх губах, яка ж ти красива Очі твої темно-сині, прозорі Тону у них наче в безкрайому морі. Ти влучно жартуєш, танцуєш, співаєш Та десь глибоко в серці і досі страждаєш. Я знаю, нічого для тебе не значу, Але не бреши мені, я ж усе бачу. Маску вдягнула на ніжне обличчя, Та за ней не сховать шанівного величчя. Тебе щось тривожить, а я знов бессильна Триває між нами тиша могильна. Так багато є слів, що я маю сказати Та знаю, що ти не бажаєш їх знати Воно то й не дивно, я все розумію, Вмираю у муках, але не жалію. Божевілля у серці не терпить контролю Воно не піддається, просить на волю. Час усе лине, а біль не втікає Від мене, напевно, щось пильно ховає. Ти також не знаєш, що треба робити? Любити так складно, потрібно терпіти. Все з часом минає, лікуються рани, А життя припідносить нам нові плани. Казать, то назавжди! — суцільне безглуздя Не варто воно того пересуддя. Знати цю правду мені трохи сумно, Але я тримаюсь та плачу безшумно. Перед нами життя відкрива свої двері Ми підем у них, шкода лиш, що окремо Та ти не печалься, то все ненадовго Сумувать за минулим… Нема в тому толку. Тебе вбережу я, молитися буду Здається, не скоро ще все позабуду. Якщо стане страшно, згадай мої руки Які міцно обіймуть, заберуть усі муки. Згадай всі цілунки, що тобі подарила, Як до тебе ходила, коли ти просила. За руки тримаючись, вночі ми гуляли Сплітаючи пальці, невміло кохали. За кожну сльозинку твою я боліла В обіймах гойдаючи, мене ти жаліла Спокій я знала, засипала з тобою, А ти гладила ніжно моє тіло рукою. Так солодко й гірко дивитись на фото У нас їх багато було із тобою. Єдина картина в собі спогад тримає На ньому дівчина, що і досі кохає. Тримає за руку свою рідну долю Дивиться ніжно, очей не відводить Щоки червоні, а губи сміються Промені щастя навколи них в’ються. А я зараз чужі ми, як теє сталось? Проходиш повз мене, наче й не знаєш Невже ти забула, як обіймала Я приходила пізно, а ти й досі чекала. Як сердилась ти на мою легковажність Та цілунки мої ти приймала, як даність Як ти терпіла мене стільки років? Трималася довго, незаслужена поміч. Прийшла, бо була мені дуже потрібна, А коли помогла, то пішла непомітно. Я тебе врятувала, ми знайшли одна одну Та щастя, як правило, не чека на нагоду. Всміхайся, ридай, страждай та радій Не забувай своїх давніх надій Я прошу лиш одне, залишайся собою А я, обіцяю бути завжди з тобою.