Комуна Курців

На годиннику було 14.50. Через декілька хвилин мав закінчитись останній урок останнього буднього дня.Усі,хто був в класі,навіть вчитель,сиділи і молили стрілки на годиннику йти швидше.За вікном була улюблена пора року Віки—весна.Саме в цей час з'являється сенс та стимул жити.Все розквітає,і навіть твоя душа. Як завжди,біля Віки сиділа Саша,яка читала новий фанфік у своєму телефоні,та не помічала нікого,крім героїв,що оживали у її телефоні.Це був найкращий спосіб,щоб утекти з реальності,а особливо тоді,коли тобі зіпсував настрій Килимник.Вона була на краю того,щоб розплакатись.Їй було погано,і ні друзі,ні весна їй не допомогли б з цим.Чесно кажучи,вони навіть не знали,що сталось.Так буде краще. Монотонну тишу перервала Віка,яка по традиції повернулась до Даші і Христини,які сиділи позаду.Звичайно не забувши покласти свій лікоть на їх парту.Христина в котрий раз цокнула: —Вік,ну скільки ше разів тебе просити?Ти заєбала ставити свої локті на нашу парту,-не соромлячись вчителя,крикнула Христина. —Боже,добре.Успокойся,-закотила очі і посміялась Віка,—Я взагалі-то хотіла вам запропонувати піти на тусовку до моєї Даші.Її батьки поїхали кудись,і вся хата наша.Ви як? —Не знаю,хіба шо до 12,бо мама не пустить на ночовку,-очі Христини загорілись,адже цілий тиждень уроків і репетиторств дали про себе знати. —Даш,ти ж тоже,да? —Да,без проблем,-відповіла Даша.Вона ніколи не відмовлялась випити лишній раз. —А як там ваші справи з…-запитала Саша,коли нарешті вже відволіклась від свого фанфіка.Але Даша вирішила перервати її: —Саш,відстань.То,Віка,хто йде?-запитала вона,щоб змінити тему. —Я йду,-повернувся до них Саша Гай.Ще цього не вистачало,-Вань,ти ж тоже йдеш,да? —Ви про шо вообще?-половину слів Вані Килимника не було чутно,бо він як завжди,наплювавши на присутність вчителя в класі,їв свій бутерброд. —Нікуди ви не йдете.Забудьте про це,-відрізала Віка,-Даша вас не кликала.Так що можете повернутись і не підслуховувати чужі розмови,ок? —Та хулі ти язвиш?Я ж нормально спитав,-відповів Ваня.Це була його стандартна фраза.Але він так і не почув відповідь,бо всі відвернулись від нього і Саші. —Так вот,будуть всі мої дєвочки,ну і ми з вами,але тільки я не знаю чи буде Назар,-прошепотіла Віка,-Ви ж пам'ятаєте їхню останню сварку з Дашою.Від того моменту вони ще не говорили.Вона не хоче його запрошувати,бо відчуває себе винною.Самі розумієте. —Ладно,це вже не так важливо.Розберемось на місці,або зробимо Даші сюрприз,-підмигнула Христина,-До речі,може ріл покличемо з нами дядю Сашу?Ахахаха Всі вмить почали сміятись,це був один із найпопулярніших жартів у їх компанії.Не до сміху було тільки Даші Підлісній. —Чекайте,а реально,давайте зробимо велику тусовку і покличемо їх всіх,-запропонувала Даша,-Заодно і на алкоголь не будемо скидуватись,бо я єбала цю парашу.Хай вони платять. —Аххаах,Даш,ну ти й разривная,-посміялась Саша,-Ну а кого ти пропонуєш?І взагалі це хата Даші,не знаю чи вона дозволить. —Не парьтесь,я все владнаю,-підмигнула Віка. —Ну блін не знаю,Саш,може луїзу бук чи котюка?-закотила очі Христина,-Давайте наших.Гая,Килимника,Данілу,о і Захара ше можна. —Ну тоді треба вже всіх кликати,-відповіла Віка,-кличемо ше тоді просто Яріка,юземада,Артьома Ілльєва,Гаврилюка давайте.О і може ше Вадіма?Ну ви шо не помните?Страус.День народження тимушки. —Ну ідея впринципі хороша,але ви ж розумієте,буде повний розйоб,-сказала Христина. —То шо,Вікусь,ми йдемо?-посміхнувся Саша Гай. —Да,радуйся.Ви йдете. —Але з вас бухло,-крикнула Даша Підлісна.В цей момент Ярослав Іванович накричав на них.Всі забули,що зараз урок. Раптом телефон Віки завібрірував.Вона здивовано відкрила інстаграм.На екрані було повідомлення від Даші Гончар: До завтра,дєвочки!Не забудьте купальніки,і будьте о 4 в мене.На ночовку відпросіться всі,пж.

***

Віка готувала свою сумку,з якою вона мала йти до Даші на ночівлю.Як раптом,до неї хтось подзвонив.Дівчина швиденько закрила двері,щоб не почули батьки.Це був Назар Янюк. —О,Назар,ти чого вчора не був в школі?Дай вгадаю… —Ну да,я проспав,і що?Я вирішив,що Худа мене вб'є,якшо я знову запізнюсь на її урок,-відповів Назар.Чесно кажучи,це вже була якась своєрідна традиція.Цей хлопець міг би і запізнитись на власні похорони.Всі до цього звикли вже.Навіть Худа. —А,і того ти вирішив просто не прийти,-розсміялася Віка,-Так,добре.Мене через пару хвилин папа буде завозити до Даші,ти вже готовий?Може тебе теж завезти? —Ти думаєш,це справді хороша ідея піти після цього всього до Даші на тусовку? —Вона тебе чекає.Я тобі кажу.Так шо всьо блять в тебе 10 хвилин,щоб зібратись,я зараз приїду,-після цих слів дівчина кинула трубку.Хай тільки попробує не послухати її.Вона розуміла,що вже через декілька хвилин буде повний дурдом вдома у Даші.Але ж в цьому і весь прікол тусовок! —Вікусь,тільки дивись без фанатізму,поняла?-зайшла в кімнату мама Віки.Вона прекрасно знала,що відбувається на тусовках у Віки і її дівчат.

***

Перед очима Віки і Назара повстав добре знайомий їм будинок.Дівчина швидко попрощалась з батьком,і вони постукали у двері.Як друзі зрозуміли,вони були першими,хто прийшов. —О,Віка,прівє… —Прівєт,я забула походу тобі повідомити,що зі мною буде Назар,-зніяковіла Віка,після того як Даша відкрила їм двері.Вона не хотіла брати участь зараз в цій мовчанці. —Да,привіт,Даш.Не сказав би,що я радий тебе бачити,але Віка наполягла на тому,щоб я прийшов,-хлопець не міг ніяк відпустити свої образи на цю людину.Хоч би як і сильно він її не любив. —Так,ви дістали.Давайте сьогодні забудемо за все,і будемо просто тусити,-вирішила сказати Віка,щоб хоч якось залагодити цю ситуацію,-Назар,йди накрий стіл,і розстав стакани,ну кароче ти поняв.А ми з тобою,Даш,підемо в твою кімнату,в мене стерлась стрєлка.

***

—Вік,ти блять йобнулась?Які нахєр Даніли?Просто Яріки?Гаї?Килимники?-почала кричати Даша,коли Віка розповіла їй про вчорашнє рішення дєвочок. —Боже,Даш,ти зараз будеш їх всіх перечисляти?Яка взагалі різниця хто буде?Чим більше людей,тим веселіше. —Ай,добре.Похєр вже на це.Нахєра було кликати Назара?Вот нахєра,Вік?-Даша почала плакати. —Вам в будь-якому випадку треба поговорити,ти сама це розумієш.А я просто підштовхнула вас на це.Всьо,Даш,досить плакати.Зараз блін прийде куча народу з алкашкою,Юземад з травою,а ти тут блін плачеш,-намагалась підтримати подругу Віка.Хоча після останньої фрази… —Шо блять?Вік,ти реально йобнута.Яка нахуй трава?Я сподіваюсь,всі ваші ці друзі не на ночовку в мене? Віка хотіла відповісти,але раптом хтось в двері постукав,і цим самим врятував її.

***

Через 30 хв на першому поверсі в Даші зібрались абсолютно всі.Крім Ільєва,він чомусь затримувався.Даша Гончар нарешті заспокоїлась,і нарешті подякувала Віці за те,що покликала їх всіх.Вона забула про всі свої негаразди,а особливо за сварку з Назаром.Хоч і відчуття вини досі не покидало її. Неочікувано,але всі дуже швидко познайомились і подружились.Хоч і всі були такі різні.Соня Пильнюк з Вікою вирішили піти покурити на балкон,як вони робили кожну тусовку.Але за ними пішли Гай і Даніла.Дівчата вирішили,що це буде неввічливо,якщо вони відмовлять. Перші секунди вони всі мовчали,і просто затягувались.Саша і Віка зрозуміли,що треба щось робити,щоб забрати цю незручність між Соньою П і Данілою.Перед цим Саша розповів Віці,що він почав помічати,що Данілі не всерівно на Соню.І це було хороший знаком,бо та відчувала щось теж незрозуміле до хлопця.Але самі б вони ніколи в цьому не признались,тому їхні друзі вирішили допомогти їм. —Бля,Даніла,ти вже бухий?-запитав Саша. —Нєа,може слухай по косячку?Там якийсь ваш друг приніс травку?-звернувся до дівчат Даніла. —Да,треба зараз піти взяти. —Блін,рєбят,я боюсь.Це шось перебор,я не хочу так намішувати,-почала скиглити Соня П,-Тим більше,я ж не вмію і ніразу цього не робила. —Нічого,Даніла тебе навчить,-засміявся Гай і сказав:—Він у нас спєц в цьому. —Пішов нахуй…-хотів розпочати Даніла,але Віка його перебила: —Так,давайте потім.Саш,пішли візьмемо в Богдана один косяк,а вони хай посидять тут,-підмигнула дівчина.Соня все зрозуміла.Зрозуміла її план,і хотіла просто вбити подругу за це.Вона зовсім не хотіла лишатись наодинці з Даньою. Але насправді вона не зрозуміла,що насправді замислила Віка. Раптом вони з Данілою почули щєлчок замка. «Чудово,цей далбайоб закрив мене з Соньою» «Чудово,ця кончена закрила мене з Даньою»

***

На кухні на столі сиділи Поліна,Соня Р,Хричтина,Даша Г,Даша П.Дехто з них курив паф,і передавав по черзі,хтось пив з горла горілку.Всі сиділи і чекали,поки Поліна нарешті розповість,навіщо вона зібрала їх всіх у цій кімнаті.Дівчина сказала,що це дуже важливо. —Ну,рібяткі,ми ше довго?Я б вже на перекурчик сходила,-пожалілась Христина.Їй набрид солодкуватий присмак в роті від пафу,і вона захотіла своє мальборо. —Христин,ми всі чекаємо Віку,-відповіла Підлісна.Інколи її бісила ця нетерплячість подруги. —А чого ви мене чекаєте?-несподівано зайшла Віка,через це більшість з них злякано здригнулись.Вона взяла з рук Даші Гончар горілку,і зробила ковток.Стало легше.На щастя. —Та бо це важливо.Я знаю,ви не привикли до такої мене,але я повинна вам дещо сказати,-з вигляду Поліна виглядала дуже нервово,а говорити їм було ще важче. —Полін,да,ми тебе уважно слухаємо,-посміхнулась Даша Гончар. —Добре,чекайте а де Аня блін ходить?-після Поліниних слів Христина закотила очі. —Догадайся,-сухо сказала Соня Р.Всі глянули на неї з незрозумінням в очах:—Та зі Захаром вона.Як завжди сидять в залі окремо від всіх. Всі помітили дивну поведінку Соні,але вирішили промовчати.Напевно кожен зрозумів,чим це викликано,тому зрозуміли її злість. —Добре,не буду тягнути кота за хвіст,-намагалась пожартувати Поліна,але через схвильованість нічого не вийшло,-Ви ж знаєте,що ми танцюємо з ним вальс.Це довга історія,але вообщєм,я почала замічати,що останнім часом я дивно реагую на його доторки під час танцю.Я не знаю,як пояснити… —Ти в нього закохалась???-ніби зговоришись,сказали всі одночасно. —Вау,Поль,нарешті ти це зрозуміла,-закотила очі Віка,-Невже ти настільки тупа,щоб тільки зараз поняти це? —І це всьо?-спитала Христина.Терпіння Підлісної було вже на краю.Вона хотіла плюнути в лице Христини. —Як ви думаєте,мені сказати йому це?Чи все-таки не варто?Я взагалі не хочу,і не готова на серйозні відносини.Але якби ви знали,як це важко зараз знаходитись з ним на одній тусовці і бути просто друзями. —Чесно,не очікувала,що тобі зможе все-таки хтось подобатись,-посміялась Соня Разова,-Але я б тобі радила все-таки сказати йому це. —Да,зроби як робила я в 20 році ахахахах,-сказала Віка і розсміялася,згадавши ту ситуацію:—Вже друга дівчина з нашої компанії,яка влюбилась в Давіда.Хто буде далі?Христина? —Нє-нє,Вік.Ти знаєш,я ше досі не відійшла від Артура.Всьо,якшо ви не проти,я піду покурю.Даш,ти зі мною? —Ну якщо ти дасиш мені сіжку,то окей. Вони двоє піднялись,забрали з собою ще закриту пляшку горілки і колу,і пішли на вулицю(Віка попередила їх,що на балконі Соня П і Даніла). —Польчик,я пропоную зараз піти і напитись.А далі буде як буде,-обняла подругу Віка,-А взагалі,нахєр ця любовь,тебе развє не вчать ці всі хуйні пов'язані з любов'ю у нашій компанії? —Погоджуюсь,-вздохнула Соня Разова,-Так,дєвочки,ми вообще нашо брали купальніки з собою?Йдемо в басєйн,і забиває на це хєр. —І багато п'єм!-засміялась Даша Гончар. —Даш,мені здається,тобі багато пити не можна,ти не пам'ятаєш,що було минулого разу?І через що ви в сварці з Назаром?-Поліна хотіла,щоб подруга зрозуміла,яку хєрню вона зробила.

***

Тиждень назад. Батьки Віки неочікувано поїхали на вихідні з друзями на дачу.Як тільки дівчина це взнала,вона відразу зателефонувала всім своїм,щоб купили алкашку,і бігом до неї. Було дуже неочікувано,коли Даша попросила покликати Ільєва.А дивно,тому що дівчина зустрічалась з Назаром вже довгий час.Їхні відносини були міцні і справжні.Жодної токсичності,жодного абьюзу.Віка інколи називала їх відносини нудними,але це не відміняло той факт,що вони любили один одного. —Нащо тобі Артьом?,-здивовано крикнула в трубку Віка,-Даш,я розумію,він веселий,мілашка і т.д,але ж в тебе є Назар.Шо вже сталось? —Вік,він просто мій друг,і Назар це знає.У мене не може бути друзів чи шо?Але це ж твоя хата,не хочеш,то не клич.Я не обіжусь,-запевнила подругу Даша Гончар. —Я покличу.Але не роби якусь хєрню,про яку пожалієш.

***

Було вже пізно,але нікому з підлітків це не заважало пити далі і танцювати під музику,яка стовідсотково була чутна сусідам.В квартирі не було жодного,хто би був тверезим. Христина,Поліна і Даша співали Меріліна Менсона(так,ПОЛІНА СПІВАЛА МЕРІЛІНА МЕНСОНА).Назар гадав на картах таро Віці,Соні Р і Соні П.Спочатку Даша лежала в обнімку з Назаром,і не соромились лизатись при інших,але потім вона раптово захотіла покурити. Спершу,вона почала всіх вмовляти піти з нею на 8 поверх,де вони завжди курили у Віки вдома,але ніхто не хотів піти,крім Артьома.Через декілька секунд вхідні двері квартири закрились.

***

—Даш,я не хочу стояти між тобою і Назаром.Те що ми з тобою робимо—це жахливо,це огидно,-підійшовши до Даші настільки близько,що чув аромат її туалетної води,сказав Артьом. —Артьом,будь ласка…Мені й так погано,давай без цього. —Ні,так не піде.Я більше не буду брати в цьому участь.Ти розумієш,що ти робиш підло не тільки з Назаром?Ти про мене подумала?Мені боляче,що ти досі з ним,і ти не моя.Я ж люблю тебе,-прошепотів Артьом,дивлячись на губи Даші,-Я пішов назад до них. —Я люблю тебе теж,-крикнула Даша,ро її щоках текли сльози,вона підбігла до Артьома:—Я люблю тебе.Я люблю тебе.Я люблю теб… Її «молитву» хлопець перервав поцілунком.Він не хотів бачити її сльози,не хотів бачити,як вона страждає від цієї ситуації.Він забув про те,яку біль приносить йому це все.Головне,що вона все-таки любить його.Вона з ним не грається.

***

—Шо вони так довго вже там?Може шось сталось?-занепокоївся Назар,—Так,я піду провірю,чи все добре. —Назар,давай мені ше разок погадай,і тоді підеш,-Віка не хотіла,щоб її підозри підтвердились за Дашу і Артьома,і щоб її друг Назар не побачив все це,тому вона вирішила будь-яким шляхом його зупинити. —Я вже втомився,Віка,-коротко відповів Назар і вийшов з квартири.Дівчина побігла за ним.Аж раптом вона почула: —Ти єбанна шлюха,якій я довіряв,-без емоційно сказав Назар,-А ти…Ми стільки років з тобою знайомі,як ти міг так вчинити зі мною? —Назар,будь ласка,дай тобі все пояснити,-почала ще більше плакати Даша,вона взяла його за руку,і почала гладити її.Хлопець не розрахувавши сили відкинув її,і вона впала на землю,вдарившись об плитку.Запала тиша.Ніхто не очікував від Назара цього.Розгубившись,хлопець побіг вниз по сходах. —Я ж сказала не робити хєрню,Даш,-розчаровано сказала Віка і пішла назад в квартиру.

***

Наші дні. Христина і Даша П сиділи і в тиші курили цигарки,одна за одною.Дивно,що Христині всерівно на пачку,яка «вона ж кінчається вже». Кожен з них думав про своє,і ніхто не хотів порушувати спокій один одної.Але раптом двері з будинку відчинились,і звідти вийшов Просто Ярік.Він йшов до них,дивлячись вниз,бо не міг глянути Даші в очі. —Ем,Христина,ти можеш будь ласка відійти на хвилинку?Мені потрібно з Дариною поговорити?-було видно,що Просто Ярік не привик говорити в такому руслі. —Ти хотів сказати з твариною?-запитала Даша з ноткою сарказму. —Христин,будь ласка,я тобі навіть дозволю безкоштовно обійняти мене,-знову звернувся хлопець до Христини,зробивши вигляд,що не чує Дарину. —Даш,ти вибач,але таке буває дуже рідко,тому вдруг в мене більше не буде можливості обняти Яріка,-пожартувала дівчина і пішла назад в дім. —Я…Я б хотів попросити вибачення,ну знаєш,за те,ну що було тоді. —За те,що ти назвав мене твариною?Навіщо,не вибачайся,не треба.Тварина не потребує цього,-Даша ледве стримувала свої сльози. —Я хочу тобі пояснити все.Просто закрийся,і вислухай,-сказав Ярік сподіваючись почути у відповідь безліч обзивань,але почув тільки фиркання.Ого,вона готова слухати,нічого собі. —Так ось,я сам тільки недавно зрозумів,чого я так себе вів з тобою.Виявилось,все дуже зрозуміло.Знаєш,шо я подумав,коли вперше познайомився з тобою?Нє?Я відразу зрозумів,наскільки ти розумна і унікальна.Ріл,я кажу правду.Я подумав,блін було б круто тусити з нею.Вона крута.І помниш,все ж ріл було класно?Але потім з'явився Артур. —До чого тут вообще він?Це він винний,шо я тварина?Ого,дякую,Просто Ярік,тепер йди нахуй,-сказала Даша,піднявшись з місця.Але раптом хлопець схопив її за талію. —До того.Ти почала вєчно з ним тусити,я почав бачити,шо ти влюбилась в нього.Але я блять не вірив в це,але потім Артур розказав це мені і Юземаду.Блять,Даша ти б знала,який я був на тебе злий.Чого блять він,а не я? Я вєчно думав над цим.І ти не представляєш наскільки я був злий на тебе,саме тому я назвав тебе тоді твариною.Тепер ти зрозуміла,що я зараз маю на увазі? —Ні,і не хочу,-сказала Даша з викликом в очах. —Ну тоді…-Просто Ярік узяв її за підборіддя і торкнувся своїми губами її губ. ДАЛІ БУДЕ