Комуна Курців

***

—Фу,боже забери від мене свої руки і язик,-крикнула Даша на всю вулицю,-Ти мені огидний,так шо йди нахуй зі своєю футболочкою ю кен. Дівчина була настільки розлючена на Просто Яріка,що не могла підібрати слів.Але вона не збрехала,їй огидно було.Даша розвернулась і пішла за Христиною назад в дім,лишивши Просто Яріка в сльозах.Йому відмовила людина,яку він любив.Або він вірив у це.Краще б йому не повертатись назад,і піти додому.Але на тусовці його чекав Юземад.

***

Даша,Віка,Поліна і Соня Р побігли в залу до всіх інших,і запропонували піти в басейн,щоб трішки релакснути.Але ніхто не підтримав їх ідею з якимось інтузіазмом. —О,рєбяткі,граємо в правду чи дію,це буде по веселіше,-запропонував Килимник,який випив вже достатньо горілки. —Ти де був,деган?-поржав Гай,—Тебе не було півчаса,ти де блудив? Перед Ваньою повстала серйозна місія:придумати за секунду відповідь.

***

Сорок хвилин тому. Ваня відчував приємну легкість в голові.Так би мовити пустоту.Як же він любив це відчуття.Горілка в його стакані закінчувалась,а він хотів подовше розтягнути цей ефект. —Ей,ти ж цей,юземад вроді?Друг Віки,-спитав Ваня,—У тебе ше є травка?І по чом? —Вань,яка нахуй травка?Ти йобнувся?Подивись на себе,-встряла в їх розмову Тимушка,яка сиділа між ними. —Так,закрий рот,язвітєльна хуйня.Я не з тобою говорю,-відмахнувся Килимник,—Богдан,дай травку,тобі шо жалко? —Чувак,я б то дав,мені шо жалко.Але тобі ріл вистачить.Яка ше нахєр травка,-посміявся Юземад. —Та хуль ти її слухаєш?Пацан,давай нормально,-Ваню почало це доводити до краю. —Чєл,нє нє.Всьо,давай,-найбільше юземад не любив таких бухих тупих людей.А особливо попрошайок. —Ну то йдіть нахуй,-крикнув зі злості Килимник і пішов в туалет на першому поверсі,ну як пішов,ледве доповз.Богдан побачив це,і вирішив все-таки допомогти йому,щоб нічого не сталось.Як тільки він піднявся,тимушка вже встала перед ним,і сказала: —Сиди.Я сама. Дівчина побігла за Ваньою.Чесно кажучи,вона сама не розуміла,чому це зробила.Вони не були друзями,і вже давно не спілкувались.Особливо після того… Тимушка постукала в двері,і хотіла запитати,чи все ок.Але хлопець не відповів,і дівчина спробувала потягнути за ручку дверей.На щастя,цей придурок не закрився.Вона побачила Ваню,який сперся на стіральну машину і засинав.Ну чому саме тут? —Вань,вставай.Пішли я відведу тебе в спальню,і ти трошки проспишся,-попросила Саша,але у відповідь тиша.Вона вирішила дати йому ляпаса.Спрацювало. —Єбать,ти шо йобнулась?Хулі ти мене в'єбала,животне?-на секунду тимушка подумала,що Килимник її вдарить.Але все обійшлось.Його агресія як всполахнула,так і закінчилась.Дуже швидко. —Ти хочеш тут спати?На коврику у ванній?Чи все-таки нв комфортній кроваті?І Вань,ше хоть раз ти мене обізвеш,я тобі єбальнік начіщю. —Вхахахах,добре.Веди мене в спальню.

***

Тимушка ледве донесла Килимника в спальню батьків Даші.Це все-таки була погана ідея допомогти йому.Принаймні,її інтуїція так їй підсказувала. —Всьо,Вань.Лягай,а я пішла. —Е,ти куда?Ти не бачиш в якому я состоянії?Будь людиною,допоможи хоч роздягнутись,-фиркнув Килимник.Він не вміє просити про допомогу,видно. —Вань,ну ше шо тобі зробити?Давай я покличу Гая,і хай він тобі поможе,-запропонувала Саша. —Та блять,цей підарас десь зараз шаройобиться.Ти шо його не знаєш? Саша нічого не відповіла,а просто вздихнула.Як же ій надоїв цей Килимник.Він всюди,в школі,на тусовках,де вона має ніби відпочивати.Ще вдома його не хватало б.Зрозумівши,що він справді потребує допомоги,вона взялась за роботу. —Вань,вот мені цікаво.Якби я була б на твоєму місці,ти допоміг мені?Тільки чесно,-запитала Саша. —Саш,я б не тільки тебе роздягнув,я б ше й з іншим допоміг,-підмигнув Килимник. —О нє-нє.Вань,не починай.То шо було,це вже давно в минулому.Ми вже давно не в 10 класі,шоб бігати по коридах на уроці і лизатись.Ми давно вже завершили це. Після цих слів він різко встав з ліжка і повільно йшов на дівчину: —Тоєсть,ти хочеш сказати,шо більше б не повторила це? —Да. Килимник поставив руку на її коліно,і почав гладити. —Справді? —Да. Рука Вані почала підійматись все вище,і вище.Тимушка розуміла,що він робить. —І ти б не захотіла знову відчути це все? Ваня дякував всім Богам,хоч він і не вірить в них,за те,що Саша сьогодні в платті.І дістати до неї можна легко.Він ледь торкнувся тканини її трусиків,і зрозумів наскільки вона мокра.Його голова позбавилась від непотрібних думок,і ним керував тільки один,добре знайомий йому,інстинкт. —Саш,чого ти мовчиш?Ну? Спитав Килимник,коли почув її збите дихання.Все зрозуміло.Можна продовжувати.Повільно відсунувши,таку непотрібну в ту хвилину,тканину,він провів долонею ТАМ.Ледве торкаючись,ніби граючись з нею та її бажанням.Знайшовши її твердий бугорок,він вже хотів щось сказати їй язвітєльне,але не встиг,бо в його роті опинився її язик.

***

—Та так,блудив собі,дивився де тут і шо,-відповів Ваня.Фух,ніхто нічого не зрозумів.Викрутився,—То шо,граємо? —Ніхто не проти,тому давайте,-відповіла Соня Р,—Але го в бутилочку,-десь в глибині душі вона сподівалась,що їй випаде Захар. —Ахахах,огого,-посміявся Гай.Він не очікував,що вони так швидко здадуться. —Я піду відкрию їх,-тихенько прошепотіла йому Віка. —Ая,нашо?Повір мені,їм зараз і так добре,-підмигнув їй Саша,—Нам би до речі теж може бути добре. Віка нічого не відповіла,а тільки фиркнула.Також її напрягала ця атмосфера.За цю годину чи дві,у всіх ніби з'явились секрети,і всі боялись про це розповісти.Окей,може бутилочка допоможе покращити ситуацію.

***

—Так-так-так…Опа,мені Аня випала,-сказав Килимник.В цю секунду на нього подивились 2 пари злих поглядів.Тимушка і Захар.Аня на секунду задумалась,чи варто це робити,але це ж все-таки просто гра. —Без язика,-сказав Захар,не відводячи погляд від них. —Та успокойся,ти шо її парєнь?-відмахнувся Килимник.Він хотів ще щось сказати,але побачив як Захар зжав кулаки.Краще не ризикувати. Як тільки губи Вані накрили губи Ані,вони почули як хтось встав і побіг наверх.Аня відразу зрозуміла хто це був,і відштовхнула від себе хлопця.За мить її вже теж не було в кімнаті. —Ну блять,починається,-вздохнув Гай,—Парочки вийдіть нахуй звідси,якшо вам не нрав. —Ну да,гра важливіше,ніж почуття інших,-фиркнула Віка. —Так,досить,-взяла ініціативу в свої руки Поліна,—Давайте тепер я. Дівчина закрутила бутилку. —Опа,Давід,-підмигнула Христина,—Ану бігом давай. Поліна вже пожалкувала сто разів,що вирішила грати в цю гру.Ну як це зараз буде виглядати?Її перший поцілунок з цією людиною буде при стількох людей? —Поль,все точно нормально?-запитав Давід.Ось чому його так полюбила Поліна.Він був неймовірно добрий та вів себе як справжній джентельмен. —Та да,всьо харашо,давай вже. Ніколи ще Поліна не була такою сміливою,як зараз.Вона перша поцілувала його.У нього були настільки солодкі губи,що вона хотіла,що б ці секунди ніколи не закінчувались.Але на жаль. —Ойооо,ну ти і Давід даєш,красава просто,-почали хлопати Гай і Килимник.Всі зловили іспанський сором.

***

—Захар,шо це вообще було блін?-забігла в кімнату Аня,вона була дуже зла і не знала,куди подіти цю злість,—Ну вот нашо вот це вот робити? —А це нормально,ти вважаєш,цілуватись з іншим,поки там сиджу я?А якби я цілувався з Соньою Разовою наприклад,як би ти себе відчувала?-вони не зрозуміли,як почали переходити на крики. —Ну слухай,по перше ми з тобою не встрічаємось.Шо хочу, то роблю.По друге,ти ж знаєш,шо мені нравишся ти,-відповіла Аня.Вона почала заспокоюватись. —Я не вірю тобі,-похитав головою хлопець. —Ну не хочеш,не вір.Шо я зроблю тобі?-фиркнула дівчина. —Ну вот,це по твоєму нормальний аргумент,коли людина тобі подобається? —А шо ти хочеш від мене ще почути?-Аня щиро не розуміла його,вона не мала досвіду ще з хлопцями,і хєр пойми,шо їм треба. —Я хочу побачити.Твої.Дії. Захар побачив в очах Ані нерозуміння. —Поцілуй мене. Аня за секунду покрасніла.Ніби нічого надприродного,але ж це говорить людина,яку вона любить.І вона йому подобається.І ще це мав бути її перший поцілунок з хлопцем.Але вона ні на секунду не вагалась,чи варто це зробити? Але чомусь в думках промайнув образ Соні Разової.Аня прекрасно догадувалась,що Соні теж подобається Захар.Зараз у неї стався когнітивний дисонанс.З одного боку її подруга,з іншого—Захар. —Але ж Соня… —Чому ти думаєш за всіх,крім себе одної?Ти не варта того,щоб відчути,що тебе люблять?Забудь хоть раз про своїх падружок. Після цих слів він взяв її за шию ззаду,і поцілував її настільки сильно,настільки міг.

***

—Так,ладно,це якийсь крінж вже починається,я лучше піду вип'ю,-сказала Христина і пішла на кухню. —Христина,почекай,я з тобою,-побіг за нею Просто Ярік.Він сів біля неї за столом і налив собі рево. —Нє,Просто Ярік,я не Даша,ти шось перепутав,-посміялась Христина. —Дуже смішно…Вот шо я роблю не так?Чи зі мною шось не так?Скажи шось,не мовчи,-благав хлопець,він був готовий розплакатись в будь-яку секунду. —Та чьо ти,всьо з тобою нормально.Просто ти ж знаєш,шо таке буває,коли люди не підходять один одному.А точніше,завжди комусь на когось похєр.Вот тобі наприклад я і Артур… —Так,Христин,не починай.Я не хочу бути твоїм психологом,і бачити твої соплі зі сльозами.Хіба шо триста гривень,-відрізав Ярік. —Чюєш,ти блять,підарасіна.Пішов нахуй тоді зі своїми триста гривень і тімою бєлорускіх,-одна з найболючіших тем для Христини був Артур.Вона ніяк не могла забути про нього:—Вот скажи ти мені,ти ж його друг,вот шо зі мною не так?Чого йому похєр на мене абсолютно?І пише тільки тоді,коли піти випити в прітончик. Тепер за секунду до сліз була Христина.На кухні сиділо дві людини,які були повними нездарами в коханні. —Блять,точно.Христин,є план!Я тобі допомагаю з твоїм дединсайдіком,а ти мені з моїм.Як тобі ідея? Настрій хлопця враз покращився,як і настрій дівчини. —Допомогти тобі з твоєю твариною?Согласна.

***

Віці настільки набридло бачити лиця цих тварин типу Гая і Килимника,від яких ше й тхнуло жахливим перегаром,що вона вирішила спуститись в басейн,щоб ніхто її не тривожив. Дівчина перевдягнулась в купальник,та включила улюблену музику.Залізла в басейн,все-таки вода була її стихією.Вмить вона забула про все,що відбувалось в інших кімнатах.Як же було добре. Але раптом вона почула,як хтось відчинив двері в басейн. —Саш,ти дістав.Йди нахєр звідси,будь ласка,-з кожною секундою весь той спокій почав йти. —Ну нє,чувак,не обзивай мене так,-показався Богдан. —А,це ти.Я скільки разів просила не називати мене чуваком,та ж Юземадік,-закотила очі Віка,—Ти чого вообще прийшов? —Та бля,я єбав слухати ту хуйню від тих далбайобів,а тут тихо.Так шо нормік,-почав виправдовуватись хлопець,—Можна до тебе в басєйн? —Ну він не мій,так шо да,ти можеш.Я всьоравно скоро буду йти звідси,-Віка трішки засмутилась,бо вона все-таки хотіла побути сама. —Окі,зараз.Ти кстаті не хочеш косячок?-запропонував він. —Ахахах,мені цікаво,скільком ти людям сьогодні це пропонував,-засміялась Віка,—Чесно,не знаю,я багато шось випила,і навіть холодна вода в басейні не сильно рятує. —Та нічо,всьо буде добре,-сказав юземад,простягнувши Віці джойнт.Після цього він заліз в басейн,і переключив свою музику. —Дай вгадаю,янг трапа?-помиіхнулась дівчина,затягнувшись,—Як тобі кстаті тусовка?Тут багато незнайомих тобі людей. —Та нічо. Вони лежали на воді,і просто мовчали.Віка давно не зустрічала людину,з якою було б комфортно просто мовчати.Все ж таки,юземад хороший друг.Ну якщо не брати до уваги,що він обізвав Дашу твариною. —Віка?Ти тут? Десь її шукала Поліна з Дашою Підлісною.Треба піти до них,щоб не переживали.Віка хотіла мовчки покинути басейн,але коли вона почала вилазити,Богдан схопив її за руку: —Знаєш,чо я сюди прийшов?Бутилочка попала на те місце,де сиділа ти,-сказав хлопець,і взявши її за шию,поцілував.Це тривало секунд 5,поки Віка зрозуміла,що сталось,і відштовхнула його від себе. —Поль,я вже йду,-крикнула вона і вийшла з басейну. ДАЛІ БУДЕ