Комуна Курців

Незважаючи на те,що вечірка мала бути в басейні,він пустував.Зараз всім було не до того.Це продовжувалось доволі довгий проміжок часу.Але як ми всі знаємо,рано чи пізно все закінчується. Так було і цього разу,поки на кухні(на якій,здавалось б,сьогодні було аж занадто багато подій)перетнулись Саша Гай і Просто Ярік.Спочатку вони сиділи в тиші,ну як,майже.На фоні грала музика з тіктоку,в якому сидів Гай.Просто Яріку стало некомфортно сидіти ось так в тиші,і він захотів якось змінити цю ситуацію. Але ж що зробити чи сказати?Адже між цими двома хлопцями була величезна прірва і в інтелектуальному розвитку,і в інтересах.Та все ж спробувати варто було. —То ти теж не любиш Підлісну?-запитав Просто Ярік. —Та таке,-хмикнув Гай,-Я чув ти тоже називаєш її твариною?Але знай,шо я почав перший.Так сказать,задал моду. —Я жалію,шо так поступив.Вона цього не заслуговує,-твердо сказав Ярік.З кожною хвилиною Саша бісив його все більше і більше. —Та бля,братан,якби Підлісна відшила мене,я б нахуй з вікна викинувся.Ти цей,забий хуй на це всьо. Було видно,що цей хлопець не вмів підтримувати.Та й взагалі,він нічого не вмів.Особливо думати.На жаль,природа забрала в нього цю можливість. —Го,пішли бахнем в басік.Скупаємось заодно,-запропонував Гай.На цій тусовці ставало все нудніше,і він хотів хоч якось зарадити цьому. Дивлячись на Просто Яріка,він думав,що його прийдеться вмовляти.Але виявилось,що він погано знав цього хлопця. —Ну пішли. —Чекайте,я з вами! Крикнув Даніла,який раптово показався в дверях.Він взяв з собою паф і горілку,і махнув головою в бік басейну.

***

—І карочє,я тоді сказав такий тіпа,а де енімал?Глянув в бік Підлісної і такий,а вона тут.Вахахах,шоб ви розуміли,ржали тупо всі.Даже Артур,-почав задихатись від сміху Просто Ярік. —Ахахахахах,єбать,ну ти й загнав.Красавчик вообще,-поклав руку на плече Яріка Гай.Виявляється в чомусь,то вони були все-таки схожі.Може вони взагалі соулмейти?Але Саша не знав цього слова,—Даніла,а ти шо не ржеш?Шо сталось? Було справді дивно,що Даніла сидів і дивився в одну точку,навіть не посміявшись.Тому що хлопець не міг не відреагувати на цей жарт,якби все було нормально. —Та блять.Ти єбанний деган,нахуя було закривати мене з цьою Соньою?-Даніла хотів виплеснути все,що він відчував зараз,хоч на когось. —А шо таке?Вонв нормальна така киця,-підмигнув Саша,—Даніла,йобаний в рот,ти шо не знаєш,шо в таких випадках робити?Тихенько тако до стєночки прижав,рукою під юбку,тай всьо. —Блять,від'єбись. Було видно,що Даніла зараз був далеко не в гуморі.Образа,яку він відчував на Соню,ніяк не могла дати йому спокійно потусити: —Я в басік,-відповів Даня і нирнув у воду.Стало легше. —Шось дивний в тебе друг,-прошепотів Просто Ярік. —Та Даніла норм,він просто шось зараз вийобується,-відповів Гай і подивився в очі Просто Яріку.В них було сяйво,яке буває тільки від алкоголю,або коли лбдина неймовірно щаслива.То що з цього підходить цій ситуації? —Знаєш,ти насправді класний,-підмигнув Просто Ярік.Це була правда.Йому подобалось спілкуватись з Гайом.Хоч він і не був високоінтелектуальним. —Ти підарас? —Боже,нє.Ти просто крутий.Але забий,я піду прогуляюсь,-відповів Ярік,в його голосі було чути погано прихований сум.Гай помітив це,але вирішив промовчати. Коли Ярік закрив за собою двері,Саша вирішив піти теж і відвідати свою давню подругу.Сказавши Дані куди він йде,хлопець покинув басейн,лишивши друга один на один із образою та болем.

***

Віка сиділа в кімнаті Даші і поправляла свої стрєлки.З цим всім дурдомом,вона зовсім забула про свій зовнішній вигляд.Від напряжної атмосфери на першому поверсі їй стало погано.Як добре,що тут дівчина сама і ніхто її не потурбує. Але її щастя тривало недовго.Раптово хтось постукав у двері,збивши всі її думки.Не дочекавшись відповіді,у кімнату зайшов Саша Гай. —Прівєт,Вікуся,-посміхнувся Гай.Дівчина вже знала,що він задумав. —Ти шось хочеш? —Да так,-Гай сів на ліжко і покликав Віку,—Я б хотів поговорити з тобою.Це дуже важно. Вздохнувши,дівчина сіла біля нього. —Я ж тобі стільки разів писав,шоб ми зустрілись.А ти ігнорила,-цокнув Саша,—Взяти б тебе і… —Фу,Саш.Скільки разів тобі ше сказати,шо ти викликаєш в мене негативні емоції?-скривилась Віка. —Чи всьотакі на голод?-сказав Гай.Це була відсилка на їх відносини.Він любив так з нею гратись.Через секунду він побачив,що дівчина сильно покрасніла і не знала,що сказати.Значить він все робить правильно.Саша притиснув дівчину і потягнувся поцілувати її. Але не міг.Дівчина почала свою гру.Тобто пручатись.Та Саша це знав,і взявши її за підборіддя,поцілував.Супротив зник. —І що ми будемо з тобою робити?-запитав Саша,дражнючись з нею.У відповідь він почув збите дихання,і сівши в неї між ногами,почав гладити її. Довівши її до тієї самої кондиції,коли у дівчини затряслись ноги,він запитав знову: —Шо ти хочеш,шоб я з тобою зробив?-подивившись в очі Віки,прошепотів хлопець. —Ну не знаю,подумай,-ніколи не пізно продовжити гру.Ухмильнувшись,Саша поліз вниз.Розуміючи,що зараз буде дівчина рефлективно закрила рот рукою.Але згадала: —Чекай,ти двері закрив?-побачивши усмішку в очах хлопця,дівчина його вдарила по руці. —Так буде веселіше,-сказав Саша і гарячої збудженої плоті дівчини торкнувся такий же самий гарячий язик.

***

—Ти чого така весела?-сказала п'яна Соня Р,коли побачила Віку на першому поверсі.Дівчина була дуже п'яна,тому ця фраза прозвучала так: «Чо тка веселааа». —Да так,просто.А ти,бачу,не скучала тут. —Да!А знаєш,шо я ше зробила?Я подзвонила Богдану,-засміялась Соня. —Чекай якому??…Піздєц,тільки не кажи,шо тому самому,-Віка була просто в шоці.Такого вона ніколи не очікувала від подруги,—Нашо взагалі? —Та просто,по пріколу.Мені було скуч… П'яні розмови Соні Разової перервав дзвін в дверях.Дівчина,зрозумівши хто це,пішла відчиняти двері. Перед нею повстала людина,яка,здавалось би,досі жила в минулому.В 2018 році.Все-таки він не змінився. —Здаров,-почула Соня захрипший голос Богдана Бцц. —Прівєтік.Заходь,ми тут тусуємось,—махнула рукою Соня.Кивнувши,хлопець зайшов в коридор і почав знімати з себе верхній одяг.До дівчини підійшла її подруга Віка і сказала тихенько на вухо: —Як я розумію,Даша навіть не знає,шо він тут.Так шо ви йдіть тихенько у ванну на другому поверсі,і закрий за собою двері…Богдан,прівєт.Давно не бачились,-сказала Віка і пішла в зал.

***

—Розказуй,ти шо там двіжуєш?-спитав Богдан,коли Соня Р закрила за собою двері. —Да,а ти як? —Та живу процвєтаю.Тоже двіжую,-сказав хлопець показавши,ніби зовсім випадково,свої костяшки. —Ого,це ти з ким?-насправді Соні не було цікаво,вона просто хотіла підтримати розмову. —Та так,була одна шляпа,-хмикнув Богдан.Здавалось,він пишався цим. —Хах,ясно.Ти ше досі носиш з собою пнєвмат?-посміялась дівчина,та побачивши його посмішку,сказала:—Мда,ти шось зовсім не змінився. —Не поняв,-примружив свої очі хлопець.Нічого не почувши у відповідь,він продовжив:—То нашо ти мене покликала? —Чесно?Не знаю.Я просто трошки випила.Тай вообще ми з тобою ж останній раз бачились аж десь в 19 році. —Ну да,давно то вже було.Можу кстаті якось покатати на машинці,-запропонував Богдан.Боже.Крінж. —Хахаха,ну якось іншим разом,-Соня вже разів 10 пожалкувала,що покликала його.Але треба щось зробити,не будуть ж вони сидіти весь цей час в кімнаті Даші.Якщо хтось зайде? —То,може я піду?-спитав Богдан,помітивши,що він не сильно бажаний тут гість.У дівчини аж камінь з плеч впав.Дурна була затія. —Да,давай.Ти не обіжаєшся?-Соня все-таки відчувала себе трішки винною. —Ая,всьо тіптоп,-підмигнув Богдан. Дівчина вийшла в коридор,щоб подивитись,чи нікого немає.Тихенько покликавши Богдана і провівши його до дверей,вона полегшено вздихнула.Ще пару секунд,і він піде.Вона продовжить пити і танцювати. —Сонь,там повна жопа,-вибігла з туалету Аня,-Назар знову побив дашу.Вона сидить плаче,я не знаю шо робити вообще. Здавалось,Аня сама зараз плаче.Тай Соня також. —Хто такий Назар?-запитав Богдан.Боже,нащо він це питає.Хай просто піде вже нарешті. —Парєнь Даші.Ну вже бивший,-відповіла Соня. —Я піду поговорю з ним,-сказав Богдан.Було видно,що він налаштований рішуче.А саме цього Соня і боялась. —Богдан,давай ми самі вирішимо.Ти тут вообще ні до чого.Канєшно,дякую,але не треба цього,-зупинила його дівчина. —Та ,Сонь,шо таке?Хай поговорить,-сказала Аня,—Він на балконі. Не пройшло й секунди,як Богдан побіг на балкон на другому поверсі.Соня подивилась на Аню,намагаючись викликати в неї вибачення. —Сонь,не треба зараз вот це маніпулювати мною.Даші треба допомога,-сказала Аня і пішла назад до Даші в туалет. Дурдом.

***

Назар стояв на балконі і курив синій кемел,дивлячись на хмари і думаючи,як так вийшло,що все так швидко змінилось.Кардинально.Ніби ще недавно він і Даша сиділи в Рамьоній,і сміялись з всього,що тільки бачили.Тоді все було добре. Двері на балкон різко відчинились і перед Назаром повстав незнайомий йому хлопець. —Ти Назар? —Ну да,а шо… Назар не встиг договорити,тому що він отримав правий хук в ніс.Вмить з нього почала юшити кров.Рефлективно з його очей потекли сльози. —Він і так великий! Почав панічно верещати і витирати футболкою кров.Він впав на коліна через неочікуваний та сильний удар хлопця. —Хто ти взагалі такий?Мені ж блять боляче,-кров ніяк не переставала текти.Здається,йому зламали ніс. —А ти теж думав про те,як це боляче,коли бив дєвочку?-крикнув Богдан,вдаривши ногою хлопця по спині.Він почув сильний крик,—Таких шляп як ти,треба вбивати.Далбайоб єбанний.Вона ж тобі блять здачі не дасть,дурак.Ти чим нахуй думаєш? З кожною секундою Богдан все більше і більше виходив з себе.Дай боже цьому Назару сьогодні вижити.Раптово двері відкрились: —Назар,ти тут?… На балкон зайшов Гай.Він хотів покурити,але самому було нудно,тому й шукав собі компанію.Побачивши цю всю картину,він злякано відступив. —Хочеш помогти йому?-запитав Богдан,ухмиляючись,—Чи ти теж любиш побити невинних дівчат,дурак? —Я?Нє-нє,-підняв руки вгору Гай.Було видно по його очах,що він злякався не на жарт. —Саш,будь ласка,забери його від мене! Крикнув Назар,сподіваючись на допомогу свого друга.Але його «друг» навіть і не думав рятувати його. —С'єбав нахуй звідси,-сказав Богдан до Саші.Той злякано кинув,і втік.Раптом Богдан почав сміятись:—Ну в тебе і друзья.Жалко,канєшно тебе.

***

На дивані у залі сидів Килимник і переключав музику.Не соромлячись нікого,він курив сигарету. —Ти шо дурак?-раптово у кімнаті з'явилась Саша Тимушка,і за секунду забрала сигарету у Вані,—Даша як побачить—вб'є. Але сама не боялась затягнутись.Фу,вінстон х-стайл.Мєрзко як і сам Килимник. —Блять,дурне,віддай,-встав з дивану хлопець,і потягнув Саша за собою.Він не помітив гіроскутера позаду себе,і вони двоє успішно впали на диван. —Блять,злізь з мене,-пробубонів Килимник,бо Саша сиділа на ньому.Ні,звичайно йому подобається ця поза,але не при таких умовах. —А то шо,Вань?-подражнилась з ним Саша,—Навіть і не думаю.Може ми поговоримо про те,шо сталось наверху? —Саш,відстань.От чесно,не до тебе зараз.Це була ошибка як і завжди,-відмахнувся хлопець. —Ну да,мені теж не понравилось,-це була брехня.Це можна було легко простежити,але,на жаль,Килимник ніколи не відрізнявся сильною емпатією.Тому він попався на крючок Тимушки. —Ах,да?Ну-ну.Тоїсть ти хочеш сказати,шо це не ти намокла за сікунду?Як тільки я торкнувся тебе? —Вань,це природно.Був би на твоєму місці хтось інший—результат був би такий самий,а може й навіть більший. Саша бачила,що Килимника справді це заділо.Ну звичайно,він ж як і кожен хлопець,думає,що він мега-альфач.А зараз ця дівчина розбиває всі його сподівання і надії.Саші це й на руку. —А шо тоді я маю зробити,шоб переубідити тебе?-награно поцікавився Килимник. —Нуу,ти колись відлизував?-усміхнулась Тимушка.Вона помітила як змінився погляд Вані.Він був збуджений.Це сто відсотків.Килимник повільно приблизився до її губ,дивлячись прямо в очі. Саша очікувала вже на гарячий поцілунок,як раптом: —Пішла нахуй,-скинув із себе тимушку Ваня.В його очах грали чортики.Також він пишався собою,що зміг надурити Тимуш.Дівчина сиділа на підлозі зі здивованим виглядом. ДАЛІ БУДЕ