Комуна Курців

Віка зайшла на кухню до Поліни і Соні Разової.Всі троє були без настрою,але ніхто не сильно і хотів ділитись причинами.Першою заговорила Соня Р: —Вік,шо таке?Всьо нормально? —Та ж да,всьо норм,-сказала Віка,але побачила,що подруги не повірили,—Та блять якась хєрня з цим юземадом.Ай,а ви чого такі злі?Полін,мені здається,після того,коли ти цілуєшся з людиною,яка тобі нрав,в тебе буде норм єбальнік. —Боже шо з тобою?Всьо нормально з лицем в мене,-відрізала Поліна. —Ну,Поль,трошки видно,-підмигнула Соня. —Ну я не знаю,ми полизались через бутилочку?Я дуже маю радіти цьому? —Боже,Польчик,ти шо дурна?Я шось не бачила на його лиці,шо йому дуже непріятно і т.д.Так шо успокойся реально,-намагалась заспокоїти подругу Віка. —Тим більше,Поль,даже якшо так посудити логічно,якби він ріл не хотів,то він би відмовився,-сказала Соня Р. —Ну може й так,хезе.Сонь,то шо в тебе сталось?-намагалась змінити тему Поля. —Захар і Аня.Вот шо зі мною сталось.Тіпа я прекрасно розумію,шо вона моя падружка,і він їй теж нравиться.І да,я нічого не зможу змінити,і особливо його почуття до неї,але блять,-сказала без емоційно Соня.Було видно,що її це сильно заділо. —Сонь,може це й до кращого?Ти шо собі когось не знайдеш?Просто порадій за Аню тай все,-обняла подругу Поліна,—А де,до речі,Пильнюк?Я її шось давно не бачила. —Ахаххах,Поль.Я забула вам розказати,дєвочки.Карочє ми рішили з Гайом зблизити їх,бо ви ж знаєте,шо той,шо та ніколи не зроблять перший крок.Як казав Гай,шо Даніла дєвочка-целочка,-посміялась Віка.У відповідь вона почула голосний сміх своїх подруг. —Бля,головне,шоб Соня не обідилась потім.Бо хезе,це якось трохи жостко,-відповіла Соня Р. —Блять,Сонь,добре,шо раніше казала,шо да треба їх зблизити і т.д.А зараз всьо,зливаєшся.Ну ок,-загресувала Віка.Її бісила ця риса характеру подруги,—Я піду перевірю,шо вони там.

***

—Тоїсть ти реально сказав,шо підвернув ногу,поки курив,шоб не танцювати вальс?Ахахахах,-засміялась Соня П.Вона й не думала ніколи,що Даніла може бути таким веселим та комунікабельним,—Ну ти канєшно даєш,Дань. —Ай,бо я єбав танцювати той вальс.Я лучше піду лишній раз покурю,-посміхнувся Даніла.Йому стало дуже тепло на душі,коли він почув як Соня сміється з його жартів.На секунду він подумав собі,що заради цього він би робив все. —Ну да,жостко канєшно,-відповіла Соня.Вона почала трястись від холоду.Хоч вже була весна,але все-таки сидіти так довго на балконі холодно.Як тільки Даніла помітив це,він сказав: —Тобі холодно?На,тримай мою рубаху,-хлопець зняв з себе свою сіру рубашку в клітинку і простягнув її дівчині. —Ой,дякую,Дань.Ну ти й джентельмен,канєшно,-на хвилину запала тиша,і Соня не знала як заповнити її,—Вообще нахєра ці чєліки зробили це?Ну закрили нас. —Нуу,в мене є одні догадки.Але це брєд,так шо забий на це,-Даня не хотів нічого казати,але побачив як Соня дивиться на нього в нерозумінні,—Цей далбайоб чогось думає,шо ти мені нравишся.Хоть я йому і казав,шо це не так.Але це ж Гай,він блять буде рофлити з цього,поки блять не забуде. Даніла настільки агресивно це описував,що десь в глибині душі їй стало боляче і образливо.Його справді настільки це бісить?Ну тоді добре,значить Соні також.Тепер її черга. —Ой,в мене з Вікою так само.Ти собі не можеш уявити,як вже довго це триває.Реально заєбало вот ці вот вєчні підколи і т.д.Ніби ти мені дуже здався,мені ж вообще на тебе похєр,-фиркнула Соня і подивилась в очі Данілі.Щось в них промайнула на секунду.Якби вона не знала,шо Дані на неї похєр,вона б подумала,шо йому боляче це чути. Даня тільки відкрив рот,щоб щось сказати,як раптом двері на балкон відчинились. —Шо ви там,малиші?-Віка посміхнулась,ніби не вона недавно закрила їх тут,—Ми не помітили з Гайом,що закрили вас. —Ок,я хочу посати,-сказав Даніла дивлячись в очі Соні Р.За секунду його вже не було тут.А Віка вирішила присісти біля Соні і розпитати,що тут було цей весь час. —Сонь,я надіюсь,ти скористалась цьою можливістю і вже сто раз полизалась з Даньою,-сказала Віка. —Ой Вік,как смешно.Це повний піздєц,йому реально на мене похєр.Так шо всі твої зусилля пішли по пизді. —А,чо тоді тебе так заділо,Соньчик?Тобі ж тоже всьоравно на нього,-підмигнула подруга. —Лучше розкажи,шо там було,поки я тут сиділа з Данілою,-вирішила перевести тему Соня Пильнюк. —Ой,Сонь,там повний піздєц.Таке відчуття шо пройшло не пару годин,а цілий місяць.Стільки собитій блін.Захар зробив цілий скандал,бо Аня поцілувалась з Килимником,а… —Шо?? —Ти слухай далі.Так вот вони побігли,як я поняла миритись.Ну ти поняла,да,-підмигнула Віка,—Соня Разова вже в сльози після цього.Ну її можна зрозуміти,не хотіла б я бути на її місці.О,карочє ахаххах прікінь оказується Просто Яріку нравиться Даша Підлісна.Я ахуєла,коли взнала про це.Блять,а ше Поліна все-таки поцілувалась з Гаврилюком… —Боже,блять і я це всьо пропустила,-засмутилась Соня,—Ну як всігда. —Та ладно,слухай ше одне.Юземад якийсь блять ріл дивний,він якусь таку хуйню зробив.Я просто блять плавала і басєйні одна,він прийшов,а потім щось вообще взяв і зализав мене.Боже нахуя це блять робити?Якийсь другий Просто Ярік,-Віка була неймовірна зла на цей вчинок. —Блять,Вік,ну мені кажеться,шо вам треба поговорити.Бо ріл поступок якийсь не очєнь,-порадила Соня,—А шо там,шось чути за Назара і Дашу? Віка знизила плечима,бо вже давно їх не бачила.

***

Назар сидів в самоті в туалеті на першому поверсі.І навіщо він послухав Віку і прийшов сюди?Пити він не хотів.А бачити весь час Дашу тим більше.Хлопець сидів і думав про все,що сталось за цей тиждень.Тепер пазли в його голові почали складуватись.Зрозуміло вже,чому Даша так любила гуляти один-на-один із Артьомом.Шлюха.Мразота. Це ж була перша дівчина,в якій він побачив щось більше,аніж просто подругу.А вона так вчинила з ним… Раптом його думки мусили перерватись,бо у ванну зайшла дівчина,яку він так не хотів бачити. —О.Ти тоже тут… —Ти щось хотіла?-сухо відповів Назар. —Назар,давай поговоримо.Спокійно,-почала благати його Даша Гончар,—Я розумію,що тобі огидно навіть стояти зі мною в одній кімнаті,але я маю право хоч пояснити тобі все. —Скажи чесно,ви з ним єбались?-Назар схопив її за руку і зжав її. —Назар,пусти будь ласочка.Мені дуже боляче.Дай я тобі все поясню,-відповіла Даша зі сльозами на очах,—Я тебе люблю,і завжди любила.Я ні на секунду не переставала тебе любити.Ти найважливіша людина в моєму житті… —Коли людину люблять,їй не зраджують,-похитав головою хлопець. —Я розумію,ти зараз не повіриш мені,але я люблю вас обох.Однаково.І я не хочу втрачати ні тебе,ні його.Ти пам'ятаєш серію з Еліти,де у відносинах були троє людей?Одна дівчина і два хлопці. —Вхахаххаахх,-Назар почав сміятись на всю кімнату. —Боже,Назар,шо прям аж так смі… Гучний ляпас по щоці Даші не дав їй закінчити.Він був настільки сильний,що її хитнуло в сторону.Дівчина підняла свої очі,повні сліз,на хлопця. —Ти реально думаєш,що я колись на це погоджусь?Я не хочу мати нічого спільного з тобою,-крикнув зі злості Назар. —Чуваки,ви чо так орете? У ванну зайшов Богдан.Він побачив як Даша Гончар трималась за свою почервонілу щоку і плакала. —Бля,чєл,пішли вип'ємо шось,-запропонував Юземад.Він хотів забрати Назара від Даші.Чесно кажучи,він був у шоці.Як тільки вони зайшли в залу,де були всі хлопці і Аня,він хитнув головою в сторону ванни.Дівчина все зрозуміла. —Так,сідай,ти шо будеш водку чи слабоалкоголку? —Похуй,-махнув рукою Назар.Він глянув на всіх,хто тут сидів.У кожного з них було недовольне лице.Крім Захара і Гая.Вони чомусь випромінювали щастя.Ублюдки,—А шо з вами всіма таке? —Підлісна,а точніше,вона мене відшила,-сказав Ярік. —Тимуш блять,заєбала вже мене,—закотив очі Килимник. —Віка,-знизав плечима Юземад,—Але вона мені не нрав,-ну тут хлопець не збрехав. —Пильнюк Соня,-тихо сказав Даніла,щоб ніхто не почув. —Тіхан,а ти хулі так либишся?Шо вже встиг трахнути цю Аню?-почав сміятись Гай. —Трахають тебе,деган.А ми з нею просто поговорили,-посміхнувся Захар. —Вот ви понімаєте,шо всі блять проблєми від цих жінок?-почав Килимник свою промову.Але його перебив Гай: —Ну не скажу.Гаврилюк вже десь там відлизує від щастя Поліні. Кімната заповнилась сміхом.

***

Поліна стояла на кухні і розкладала фруктову нарізку,як її попросила Даша Гончар.Їй потрібно було зайняти чимось руки,щоб не мучити себе думками про Давіда.Вже давно вона не відчувала чогось такого до хлопця.І це зводило її з розуму,бо вона не була морально готова до цього. Але з іншого боку,Давід це не Гай чи Килимник.Він ніколи не зробить боляче.Цим він і відрізнявся від інших хлопців на цій тусовці. —Тобі допомогти,Поль?-в кімнату зайшов Гаврилюк.Поліна підскочила від переляку і нервово посміялась. —Та,я сама справлюсь.Йди відпочивай. —А мені здається ні,-Давід підійшов вплотну до Поліни,і між їх губами був сантиметр відстані.Дихання дівчини збилось,бо в її уяві повстала картина,як Давід скидає все зі стола,і кидає Поліну на нього.А далі починає проводити язиком по всіх її доступних(і навіть не дуже) місцях тіла. Але це була фантазія.В реальності все не так. —Ладно,я навєрно краще піду,шоб не мішати тобі,-відступив крок назад хлопець.Очевидно,що він дражнився з нею. —Ти не хочеш поговорити?-випалила Поліна і враз пожалкувала,що запропонувала.Вона побачила дивну посмішку на лиці Гаврилюка. —Про шо саме?Шо я тобі подобаюсь?І шо ти боїшся мені сказати?Чи про те,що це був найкращий поцелуй в моєму житті?Чи все-таки про те,як я спасаю себе від стояка,коли танцюю з тобою? Дівчина відчула,що вона покрасніла.Їй хотілось закрити вуха,як мала дитина,і не чути це все.Але так би зробила 5-річна дитина,а їй все-таки вже 16. —Ти знав,шо ти мені нравишся?-це все що могла сказати Поліна. —Важко було не здогадатись,-ухмильнувся Давід. —Ну а нашо ти зараз це робиш тоді?Якшо знаєш,-запитала Поля. —Я хотів,шоб ти це сама мені сказала.Я хотів почути це від тебе,-Гаврилюк говорив дуже тихо та спокусливо Поліні на вухо. —Ну,ти мені нравишся,-ніяково сказала Поліна.Дівчина не знала,до чого він веде. —Хах,ти мені також,Поль.Ти мені також,-усміхнувся Гаврилюк і поцілував її.Тепер вже не через бутилочку. Ця вся картина стояла перед очима Христини,яка шукала місце,де б можна було подзвонити до Артура.Вона випадково наткнулась на цих двох.І подумки прокляла їх.Прийдеться йти на балкон.

***

Після того як Христина подзвонила до Артура 12 разів,і не почула відповідь,вона вдарила кулаком об стіну.Срочно.Мальборо.Покурити. Стільки вже місяців обдумування,чому саме Артур в її серці так засів.І досі немає відповіді.Чому вона так дозволяє поводитись з нею?Артуру на неї похєр.Йому впринципі на всіх похєр.Навіть на себе.А вона як дура бігає за ним. Дівчина була готова розплакатись,але її врятувала Даша Підлісна,яка ніби відчувала,що Христині потрібна допомога.Вона нічого не сказавши,сіла біля неї і взяла сигарету. Після декількох затяжок Даша все ж таки нарушила мовчанку: —Знову Артур? Не почувши нічого у відповідь,Даша зрозуміла,що це все через нього. —Боже,Христин,ну ти як мала дитина,чесно.Скільки ше разів тобі повторювати,шо забий вже нарешті хуй на того Артура!Ну навіть я вже це зробила,-сказала Даша. —Заради Просто Яріка?-посміялась Христина.Вонв хотіла хоч якось змінити тему,хоч на пару хвилин,хай тільки стане легше. —Ой,йди нахуй з цим Просто Яріком.Він шось собі видумав,і тепер ходить і плаче 24/7.Блін,як шкода,-з ноткою сарказму сказала дівчина. —Ну бля,я б не сказала,шо він шось напридумував собі,бо він ріл шось відчуває до тебе.Ти прікінь,він придумав,на його думку,єбєйший план,який точно має спрацювати.Я йому допомагаю з тобою,а він мені з Артуром,-хмикнула Христина,—І вообще,якого хуя ти ше вийобуєшся,Даша?Тебе хоть хтось любить,так шо закрий рот. —Йо,блін ріл,аж Просто Ярік.Він любить всіх,хто в нього пафи купляє,так шо. —Ай,та мені похєр,Даш,-проскиглила Христина,—Ти думаєш,я б не хотіла шоб Артур перестав мені нравитись?Але ж блять нічо не виходить. Дівчина почала бити себе по колінах. —Ну всьо,всьо Христин.Давай підемо вип'ємо,і ти заспокоїшся. —Ну йдемо,-сухо сказала Христина.Може це справді хороша ідея в цей момент. —А ше,якшо хочеш якось відомстити Артуру,то слухай.Прікінь як це буде ахуєнно,якшо він буде думати,шо ти досі страдаєш через нього,а ми з тобою почнемо встрічатись.Це ж буде піздєц,-сказала Даша. —Ахахах,да,Даш.Жосткий план,я подумаю над цим,-відмахнулась дівчина.Для неї це були просто жарти.Але не для Даші.

***

Віка сиділа і говорила з Соньою Разовою про їх 2018 рік.Обоє згадували ці моменти зі сльозами на очах.Віка нарешті вже розслабилась,і забула про все і всіх.Але раптом до неї підійшов юземад,а ззаду нього Просто Ярік.Щоб не бачити і чути його,вона встала і обернулась в іншу сторону,щоб піти у ванну.Але хлопець схопив її за руку: —Вік,я… —Якшо тобі треба з кимось полизатись,то ззаду тебе Ярік,-крикнула дівчина і побігла.Богдан розгублено обернувся до друга. —Триста гривень,-підняв руки Просто Ярік. ДАЛІ БУДЕ