(Недо)антракт
30 мая 2024 г., 23:23
Неначе спалах відчуттів пробив барʼєр в моїй душі рік потому. Зацікавленість, емоційне збудження та очікування зустрічі, але при цьому – хвилювання, страх навʼязуватись та постійні думки про одне й те ж саме.
Багато помилок в житті змушують боятись зробити крок вперед – страшно знову відчути біль та розгубленість. Залишається лише два варіанти: мовчати та приховувати або відсікти думки та насильно забути.
Навіть не знаю, як краще зробити. І те, і те – з крайнощів у крайнощі. Важко через хвилювання та думки, але водночас відчуваю щось приємне. Життя інколи закидає нас в такі дивні ситуації, що навіть й думки немає про те, як вчинити.
Мені цікаво спостерігати за усім, що відбувається зі мною, – я просто даю можливість усьому відбуватися так, як воно хоче. В цьому, як зʼясувалося, є щось особливе.
Писати вірші для когось – емоційно важко. Колись мені було складно через біль та відчай, але те, що відбувається зі мною зараз, мені подобається. Те тепло і закоханість, що виникає у душі, змушують йти вперед, адже є інтерес: «А що буде далі?». Життя веселе та цікаве для мене тоді, коли я випиваю або закохуюсь. Я рада, що я ще жива, адже я можу відчути закоханість, це як приємне сонечко та підсніжники. Сподіваюсь, що не буде боляче.
