Будь со мной

            Підхопивши подругу на пів шляху до розбитої о підлогу голови, Мафую її обійняла, та почала гладити по спині. Перелякано, з губ молодої зірвалися стурбовані, та дбайливі слова щодо стану і як допомогти. — Канаденько! Ти чого? Може тебе віднести в ліжко? — Нічого.. Було б непогано.. — Прохрипіла занедужана, прибираючи руку з обіймів, щоб прикрити свій кашель, після чого турботлива приятелька понесла її до ліжка. Обережно поклавши до ліжка, та накривши ковдрою, панянка присіла поруч, не замислюючись взявши долоню Йойсакі в руки. Хоч і ця дія була навіть не усвідомленою, але для них було важливим. Обидві відчули крихітне полегшення на душі, надію, що все буде добре. Їхнє мовчання зовсім не турбувало. Тиша навпаки, також заспокоювала, від чого Канаде змогла провалитись в світ снів. Через пару хвилин, як все ніби врегулювалось, Асахіна потихеньку піднялась, взяла кружку "напою" та направилась до кухні робити справжній, гарячий з цукром чай. Повернувшись до єдиної, хто хвилював її останнім часом, вона ніжним дотиком розбудила Канаде. — Канаденько. Я зробила чаю, давай вип'єш ліки. — Але в мене ж немає в дома ліків.. — через силу відповіла недужа дівчина. — Я перед тим як зайти до тебе купила. Давай, повільно.. Підтримуючи Йойсакі за спину рукою, все ж таки вдалося проковтнути ліки. Все нарешті ніби добре, скоро вони подіють, і стане краще. Але, почуття, що щойно було.. Зовсім не схоже на самотність. Це навіть щось протилежне.. К.. Кохання? Тепер мозок блакитноокої заполонила хвиля думок різного ступеню ніжності. Але найбільше виділялася лише одна — "Я хочу її обійняти..". — Чудово. Тепер лягай назад. — М..Мафую..? — тремтячим голосом запитала хвора. — Гм? — Ти можеш.. Мене обійняти? Будь ласка.. — Добре, мені не важко, якщо тобі це допоможе — Лагідно погодилася Мафую, та прилягла поруч з подругою, поклавши руку на рівні ребер, і голову десь на ключиці. Раптом вона почула серце... Що теж шалено билося.             Скоро Мафую заснула під ритм серця Канаде, що з часом вже заспокоїлося. Навіть не намилувавшись любою більше ніж п'ять хвилин, і Йойсакі також заснула з усмішкою на обличчі. Нарешті, блакитноокій щось приснилось за останній місяць. Це був дуже мрійливий та щасливий сон, в якому вона бігала по хмарах босоніж, плачучи від душевної втіхи та блаженства.

***

            Наступний день. Дівчина з волоссям кольору лаванди прокинулась першою. Помітивши, що вона знаходиться в безвихідному становищі, а точніше в кріпких обіймах подруги, їй не лишалося нічого, окрім як розбудити, щоб піднятися з ліжка. Вибравшись з "полону", вона пішла на кухню, знову робити чай, поки приятелька ще ніжилася в ліжечку. Чайник закипів, цукру в кружку додано, води налито, і звісно сам чай. Чудово. Повернувшись до кімнати, вона помітила, що Канаде знову спить, обіймаючи ковдру приблизно як кілька хвилин тому свою милу. Поставивши чай на стіл, Мафую підійшла до пасії, що мирно почивала, та розбудила поцілунком в лоба. — Вставай, любо. Знову чай та ліки. — Д..Добре. Дякую за турботу.. — ніяково відповіла панянка, піднімаючись з ліжка. Проковтнувши вдруге ліки, дівчисько знову плюхнулось на ліжко. — Може сьогодні пройдемось по вуличках міста, раз тобі краще? — Давай. Це в рази ліпше, ніж сидіти вдома наодинці.. Довго готуватися вони і не збирались, і не могли. Мафую заснула в одежі, в якій прийшла а Канаде ходила постійно в однакових на вигляд костюмах. Тому, все що вони зробили, це взулися, та пішли на гулянку. Погода була хмарною, та доволі бридкою. Від нещодавно минулої зливи земля була ніби болото, а також повсюди були калюжі та промоклі наскрізь прохожі. Хоч і звучало так, що вийти на вулицю було фатальною помилкою, погода навіть придавала притаманну характерам дівчат атмосферу разом із затишком. Хоч обом і подобалась тиша, але обидві жадали розмови. — До речі, Мафую.. А як там Амія та Енанан?.. — Першою почала Йойсакі. — Га? Перші дні як ти пішла були на нервах, як і я. Але дізнавшись, що ти не ізолювалася до кінця, а розмовляла зі мною, то вони чомусь впокоїлися. Не думай, що вони на тебе забили. Вони щодня питають мене як ми зідзвонюємось в Найткорді. — О, так гурт не розпався? — Здивувавшись такому, вона зиркнула на співрозмовницю, та мало не впала знов, якби не фіалкоока, що підхопила її під руку. — Обережніше! На ділі, мав би, але.. Міку вирішила, щоб ми дописали пісню вже самотужки, а вона буде намагатись писати пісні для гурту замість тебе...

***

            Розмова продовжувалася всю гулянку. Дівчата навіть не замовкали на хвилинку придумати нову тему чи просто відповідь, вони немов не розмовляли вже кілька років, і їм було багато що сказати одна одній. Ось і підходив до кінця і день, і зустріч. Канаде почувала себе краще і морально, й фізично, а Мафую мала йти додому, бо сказала родичам що всього то на одну ніч йде на ночівлю до подруги. Хмари вже частково позникали з неба, що мало рожево-персиковий перелив із яскравим сонцем на небі. Подув прохолодний вітер, що пройшовся по травинках та подругам. Разом із ним, з уст обох зірвалося ледве чутне ".. Будь зі мною".