Любов Не МаE Меж

Це був звичайний ранок, ти прокинулась, заварила каву і насолоджувалась. Ти глянула на годинник, час трохи підганяв, сьогодні великий день. Ти обіцяла Чіміну допомогти з постановкою танцю, Намджуну з перекладом пісні, яку він написав для АРМІ, хто як не ти допоможеш йому, ти ж його менеджер. Вже майже зібравшись, зазвонив телефон. Це був Джин — він хвилювався чи ти зібралась. Парубок знає, що ти любиш поспати. — Добрий ранок! Ти вже зібралась? Тільки не кажи, що ти ще спиш. — Ні, я вже виходжу. — Добре! Ми вже чекаємо на тебе! — Скоро буду. Джин — твій найкращий друг, якого ти знаєш вже майже 5 років. Ти вже прийшла в офіс і  розпочала працювати.

*** Нарешті закінчився день. Він був сповнений сміхом, турботами і біганиною. — Ох, нарешті все закінчилось! Ми добре попрацювали! Дякую усім! — радісно сказав Джин. — Дякую вам, за вашу енергію сьогодні, ви добре працювали! — як завжди всміхаючись, подякував Хосок, — Я піду раніше, адже маю деякі справи! — Знаємо куди ти йдеш, знов до Вієн бігаєш. — підколов друга Юнгі. — Засранець, не твоє діло! Вієн — це дівчина Хосока, з якою він майже рік зустрічається. — Ти сьогодні вільна? Я хочу повечеряти з тобою.— спитав Намджун у тебе. — Так, я вільна. — Чудово, поїхали? — Так.— всміхаючись, відповіла ти. Джуна ти знаєш давно, так само як інших мемберів, адже ти працюєш його менеджером досить довгий термін і ви встигли подружитися. Хлопець повів тебе у затишне кафе в яке він завжди приходить після важкого робочого дня. — Онні, ні краще Т/І, я довго збирався дещо тобі сказати. Я не знаю, як пояснити свої почуття до тебе. Я знаю, можливо, це буде невзаємно і ти можеш мене вдарити якщо хочеш, але я не хочу тебе втрачати! Я відчуваю, що за цей час ти мені стала більше ніж другом!  Я люблю тебе! Коли я тебе бачу, моє серце завмирає, мої очі дивляться лише на тебе! — Намджун, я розумію твої почуття до мене, але я ж твій менеджер, ми не можемо бути разом і відкрито показувати, що ми пара! — Я і не хочу оголошувати це, адже розумію наслідки. Давай просто це буде таємно. — беручи тебе ніжно за руку, промовив АрЕм, — Розумієш, мені байдуже, що скажуть інші, але я знаю, що це може нашкодити тобі! Я люблю тебе і не хочу втрачати! В нас мають бути вихідні, давай разом кудись поїдемо? — Намджун, я теж люблю тебе, але я боюсь, що мої почуття нашкодять тобі! Добре, я згодна поїхати, але про це ніхто не має знати! — Добре, сонце, я тебе зрозумів. — сказавши це, хлопець поцілував тебе в щочку. — Що ти робиш? А як би хтось побачив? — трохи ошелешенно спитала ти. — Коли я  дивлюсь на твої щочки і губи, мені хочеться їх поцілувати і я не можу стриматись! Вибач, сонце. Ви ще трохи посиділи в кафе, потім ви приїхали в гуртожиток, в якому живуть всі мембери і їх менеджери. Разом дійшли до твоєї кімнати. Кімнати мемберів знаходились в іншому крилі гуртожитка. Джун різко пристув тебе до стінки і поцілував не відпускаючи тебе ні на секунду. — Що ти робиш? А якщо хтось побачив? Намджун! — Сонце ти ж знаєш, що я божеволію від тебе! Коли я бачу твої губи мені хочеться їх цілувати! — відповів на питання хлопець і продовжив цілувати. — Намджун! Ну ти дурний? Ну що ти робиш? — Сонце, ти сама в кімнаті? — Ні, зі мною Інна (менеджер Джина). Вона вже напевно спить. — Зрозуміло. Ну добре, сонце, надобраніч, солодких снів. — востаннє на сьогодні тебе поцілував РепМон. — Намджун! Надобраніч. — поцілувавши у відповідь, відповіла ти. Нарешті ви розійшлись по кімнатах. Ти довго немогла відійти від обіймів і поцілунків. Тепер ти з нетерпінням чекала вихідних, аби провести час з ним наодинці. *** Ось і пролетів трудовий тиждень. Ти добре цього тижня працювала, тому тобі хотілось уже поскоріше відпочити! Вихідних всього 5 днів і ви віришили поїхати з Намджуном на море. На вулиці вирувала весна, все цвіло, а море в цей період дуже красиве, але водночас прохолодне. Ви разом вибрали місце — це був маленький будиночок біля моря. Там дуже затишно і красиво. Джун там постійно відпочивав із сім'єю. Іноді він приїздив туди сам, щоб відпочити від міської метушні. Нарешті ви приїхали, дорога була дуже далекою, але водночас веселою. — Оу, як тут гарно! Тут затишно, але водночас прохолодно трохи. Намджун накинув на тебе свою куртку і обняв сзаду. — Так, тут дуже гарно. Моя сестра дуже любить це місце. Вона іноді приїздила сюди сама. — О, це дуже круто. Я б теж приїздила сюди, але з тобою. Хлопець обійняв тебе і поцілував. — Ну що ідем в середину? — Так пішли. В будинку було затишно і мило, ніби ти приїхала додому і зараз вийде мама і обійме тебе. Ти трохи засмутись. Ти сумувала за сім'єю, за своїми рідними людьми. — Сонце не засмучуйся. Я поряд з тобою, все буде добре. — Дякую за підтримку. Люблю тебе. — усміхнувшись, ти поцілувала Намджуна. — Сонце, ми тут самі. — Намджун, давай краще поїмо. Я зголодніла, поки ми їхали. — Ні, спочатку моє бажання. — хлопець почав тебе цілувати, взяв на руки і поніс у спальню. Десь, приблизно, через 3 години, ви вийшли з спальні. — Я така голодна... — Тобі не вистачило спальні? Можемо піти назад. — Дурнику ти мій, я не про те. — ти поцілувала його. — Добре, пішли щось поїмо, а то я бачу такими темпами ми до кухні не дійдемо. — Саме так, доречі. — Зая. —Що? — Уже нічого. Ви поїли і пішли гуляти. На вулиці була гарна весняна погода, дув легенький вітерець. Було водночас тепло, але трохи прохолодно. Все було таким красивим. Ти не могла намилуватись цією красою, адже ти завжди в великому місті і часу вибратись на природу завжди не вистачає. Ці вихідні минули дуже швидко. Ти невстигла навіть оком змигнути, як все закінчилось. Це були неймовірні дні з коханою людиною. Ось і настипули сірі будні. Ти прийшла в офіс, як завжди, і розпочала працювати. І ось тебе, і всіх інших мемберів, і їх менеджерів викликав Стаф на розмову. — У мене є новини! У нас новий працівник! — урочисто промовив один з команди Стафу. Це була Вієн, дівчина Хосока. Вона влаштувалась його менеджером, адже менеджер Джей-Хоупа звільнився і виїхав до Америки. Ти знала Вієн, бо колись ви разом проходили тут конкурс і подружилися. — О, Вієн, привіт! — радісно звернулась до Вієн ти. — Ти її знаєш? — трохи здивовано спитав Джун. — Так, я її довго уже знаю. — Привіт, ми раді, що ти будеш з нами! Удачі. — висловив свої побажання Чімін. — Дякую всім. — відповіла Вієн. Минуло більше місяця. Вієн з усіма подружилась, влилась в колектив. Ти, як завжди, бігаєш як підірвана. З Джуном ви таємно зустрічаєтесь, він робить тобі сюрпризи кожного дня. То каву з розою залишить на твоєму столі, то щось солоденьке підсуне, бо знає, що ти ніколи не встигаєш нормально поїсти. Ти працювала і так летіли дні за днями. РепМон багато працював, а ти завжди була поряд з ним. Але ваші стосунки якось почали пригнічуватись, вам невистачало тих початкових палких відносин і все якось трохи згасало. Тут ще в тебе деякі виникли проблеми на роботі і ти невстигала ні морально, ні фізично впоратись. І тут прийшов представник команди Стафу. Його турбувало стан справ які були у группі: — Нам потрібно трохи скоротити колектив. Це дуже неприємна новина, але так потрібно, бо тоді у нас все буде тільки ще гірше. Я пропоную провести таємне голосування, бо тикати пальцем і насильно когось виганяти з працівників я не хочу. Я хочу когось відправити на два роки на стажеровку менеджерів до Америки, тому проводьте голосування. Твій внутрішній голос підзказував, що то можеш бути ти, адже останім часом ти трохи відставала від графіку роботи. Всі проголосували. Було багато пустих листків, але на одному було написано твоє імя. Ти не могла цьому повірити, адже ти вважала, що всі були твоєю сім'єю, але виявилось, з'явилась та людина, яка тебе не полюбила.  — Мені шкода, але тобі прийдеться поїхати... Ці слова бути як покарання для тебе. — Я розумію. Якщо це так потрібно, то значить потрібно і я нічого не можу зробити... — сльози покотились по щоках від безвиході. — Ні, ти нікуди не поїдеш! — у Намджуна просто уже не витримали нерви, — Я незможу без тебе! Ми не зможемо! — Намджун, так треба... Все буде добре, я повернусь і все буде добре! — Але, онні, хіба це правильно? — Чімін теж вскипів. — Так, як бачиш, але нічого, я повернусь. Одна Вієн лише тішилась. Вона важала тебе суперником, от і випала нагода усунути тебе. Всі вийшли з кімнати. Залишилась ти і Намджун. — Зай, ти здуріла, куди ти їдеш? — не витримав Джун. — Так треба, пробач!... — Ти здуріла! Як я буду без тебе? — Пробач мені, я... РепМон вийшов, не дослухавши нічого. Ти ще довго сиділа і плакала, але потім пішла збирати речі на літак. *** Минуло 2 з половиною роки з того часу, як ти в Америці. Ти намагалась зв'язатися з Намджуном, але без результатно. Постійно тримаючи зв'язок із Джином, була в курсі всіх новин. І ось ти повернулась до Кореї. Ти сумувала за нею. Знаючи, що в BTS має бути концерт, вирішила піти туди таємно. Ти прийшла на концерт, там було багато людей, всі місця були занняті. Вирішивши бути біля сцени, ти одягнула маску, щоб АрЕм і всі інші не впізнали тебе, бо тоді почнеться хаос. Концерт пройшов, як завжди, на висоті. Бантани запалили сцену. Після закінчення концерту ти мала піти до Стафу, тому що твій контракт ще дійсний, просто ти була на стажеровці і маєш право повернутись. Ваша розмова була не довгою. Ви вирішили усі питання і з завтрашнього дня приступаєш до роботи.  Ти вирішила  після концерту  пройтись трохи, бо погада була шикарною, теплою і дув тепленький осінній вітерець, та ще й це лише був вечір. Тут до до тебе позвонила твоя давня подруга. Вона взнала, що ти нарешті в Кореї. І ви вирішила разом пройтись. Ви гуляли по центральні площі. Було людно, бо це був вихідний день, всі відпочивали і розважились. Ви сіли на лавочку біля парку і подруга почала розмову: — Ну розповідай, як тобі було в Америці? Вибач, я іноді невідписувала тобі. — Нічого страшного, я теж постійно була зайнята. Все було добре. Я якось уже навіть звикла до неї... Але, всеодно, мені більше хотілось сюди повернутись. — Ти бачилась з Бантанами? Ти ще ж можеш повернутись, правильно? Твоя подруга була єдиною людиною, яка знала, де ти пряцюєш, якщо розповідати усім це, то почнуться всякі дибільні запитання. — Так, я була на концерті, але з ними я не розмовляла, тільки з Стафом вирішували усі питання. Я попросила не казати хлопцям, що я завтра прийду. Хочу щоб це був сюрприз для когось, а розчаруванням для інших, бо за цей період я сильно змінилась, тож побачимо, що буде далі. — Ти все зробила правильно, не переживай. Усе, думаю, буде добре. — Дякую, що підтримуєш мене. — М, звичайно, ти мені стільки добра зробила, звичайно я буду поряд. Розійшовшись по домівках, ти довго немогла заснути. З голови все не йшли думки, як все завтра пройде, чи все буде доборе. Нарешті настав ранок. Ти встала, бігом зібралась і пішла до офісу. По дорозі довго вагалась, сумнівалась. Але, всетаки, ти вирішила іти вперед і не здаватись! Ти зайшла в середину, в тебе сильно затрепотіло серце, думала, що воно вискочить із грудей через хвилювання. Дійшла до тренувального залу. На той час там хлопці готувались до наступного концерту, репитиця була у розпалі. Також там був Стаф і всі інші менеджери. Ти відкрила двері і побачила цей весь процес. Тебе побачив Стаф і зупинив репетицю: — Я сподіваюсь, ви не забули Т/і? Вона повернулась нарешті! Всі повернулись і глянули на тебе. Джин невтримався на місці і підбіг до тебе. Він почав обнімати тебе, потім всі інші підбігли до тебе, однин лише Намджун стояв і просто дивився на це все. — Ти вже поврнулась... — пробурмотівши собі під ніс, він продовжив тренування. — А ти не радий мене бачити? — Ні, що ти. Я задоволений, особлтво після того як ти мені не писала, не звонила! — Та це ти мене ігнорив! Я стільки тобі писала, стільки звонила, ти ні разу не відповів мені! — Так, не відповів. А що я міг тобі сказати, що? Що мені фігово без тебе, що ти пішла навіть не спитала мене, чи я цього хочу! Ти просто пішла і все! — Ти мені геть не дав слова сказати, ти вийшов. Що я мала робити, скажи мені, що? Що я мала думати, що робити? А? — плачучи, казала ти, — Ти мене ігнорив, я думала, що я тобі не потрібна, що ти мене забув, що все скінчилось... Намджун різко підбіг до тебе і обняв, не давши тобі договорити. Він прихилився до тебе і тихо промовив на вухо: — Сонце моє, вибач мене, будь ласка. Я запутався, коли ти пішла. Мій світ став пустим без тебе, я не знав, що мені робити, як жити без тебе! Я люблю тебе чуєш, не йди нікуди від мене не кидай мене! — Я ніколи не покину тебе я завжди буду поруч, чуєш... — Люблю тебе... — тихо промовив Джун і ніжно, як і тоді, поцілував тебе. — І я тебе... Всі були здивовані, бо ніхто не знав про ваші стосунки. — Нічого собі поворот, ого! — голосно крикнув Чонгук. — Коли встигли? — Джей-Хоуп теж не міг догнати, що відбувається. І всі, в один голос, разом вигукнули: — Ми за вас раді! Круто! — Ви ж знаєте, що це все має бути таємницею. — промовив представник Стафу. — Так звичайно! — Тоді сьогодні після роботи підем в кафе відзначимо примирення закоханих! — Ура, я хоча б наїмся! — радувався Джин. — Що, як то ти голодний завжди? — постійно дивувався Техьон. — Так, засранці, працюєм в темпі, бо сьогодні нас очікує шикарний вечір! А ви, як завжди, процес затягуєте! — невдоволено сказав Юнгі, після чого, всі ринулись працювати. У вас з Намджуном усе було добре, було багато планів, багато справ. Все йшло, як завжди, добре і вас це тішило, адже спокій це єдине що вам було потрібно.