Любов Не МаE Меж

Минув рік. Час минув дуже швидко, ти навіть не встигла змигнути оком. Хлопці записували новий альбом, з Америки мала приїхати співачка для запису пісні. Ти не знала її адже не цікавилась нею. Твоя робота була зусереджена на декораціях, костюмах і так далі. Вас з Намджуном продовжувалась романтік історія, але через постійну зайнятість ви мало були на одиниці. Настав день зйомки. Вони мали тривати 3 дні. Ти бігала як підірвана, роботи було багато. Приїхала співачка, ти її зустріла і ви поїхали на знімальний майданчик. Приїхавши, ти показала де знаходиться її гримерка. — Ось ваша гримерка, готуйтесь. Коли будете готові скажите мені. — Добре, а можна запитання? — Так, звичайно. — А Намджун і хлопці уже є? — Вони будут через 10 хвилин. — О, чудово, я приготувала їм подарунок думаю їм сподобається. Ось подивись гарно так? — вона показує коробочку у якій лежать браслети. — Так дуже гарно, а ви їх давно знаєте? — Так, але можна сказати, що не дуже давно. Ми постійно спілкуємось, а особливо з Намджуном. Він завжди пітримував мене в моїх починаннях. — Оу, це круто. Ну добре я пішла, ви мені дасте знати, коли будете готові. — Добре. Ти вийшла здивована. Тобі Намджун ніколи нерозповідав про Холзі, про їх зв’язок і так далі. Ти пішла на знімальний майданчик з купою запитань, але було тобі не до цього — тебе чекала купа роботи. Розпочалась зйомка, все було добре. Хлопці зняли багато дублів залишилось тільки змонтувати. Ти ходила цілу зйомку сама не своя, тебе мучили думки «а чому?», «А чого?». — Ох, мене переповнють емоції, все так класно, буду чекати кліпу! Хлопці в мене є для вас сюрприз! — весело вигукнула Холзі. — О, сюрприз! І що це? — зацікавився Джин. — Серйозно для нас? — здивувався Чімін. — Ти вже нам і так зробила сюрприз, що знялась з нами в кліпі, записала пісню ти неймовірна! — сказав не менш радісно, ніж всі інші, Намджун. — Оу, дякую! Але я всеодно хочу вам це подарувати! — Холзі виймає коробчу з браслетами, — Це для вас! — вона відкриває коробку і дістає браслети. — О яка красааа! Дякуюю! — ще більш радісно винукнув Сокджин. — Це так мило! Дякую~ — мило подякував Чімін. — Оооуу круто! — висловив свою радість Юнгі. — Ох, та не потрібно було, але дякую, дуже гарно! — подякував Намджун. — Намджун, я хочу з тобою на одинці поговорити можна? — невтрималася від запитання дівчина. — Так звичайно! Намджун і Холзі пішли в окрему кімнату. Ти була в шоці. Твої думки божеволіли, ти таким поглядом подивилась, що аж у Джина мурашки побігли! «ЯКОГО БІСА ВОНА З НИМ ІДЕ НА ОДИНЦІ ГОВОРИТИ? АААА? БЛІН, Я ЗДУРІЮ, ЧЕСНО СЛОВО! ТАК, ЦЕ ПРОСТО ДІЛОВА РОЗМОВА, АЛЕ Ж БЛІН ЯКА ДІЛОВА, ЧОГО ТОДІ НЕ ЗІ ВСІМА ГОВОРЕ? ААА?» Джин глянув на тебе і завмер. — Ей, ти що? Так пантера угомони свої таланти! — Що ти хочеш? — Та запокойся, все буде добре! Ти пішла робити далі свої справи з всякими дурницями у голові. — Холзі, я готовий вислухати тебе що ти хотіла? — промовив Джун. — В мене є до тебе пропозиція, ти не міг би пообідати зі мною, прогулятись трохи не проти? Намджун згадав, що по закінченню зйомки ви всі мали іти в кафе. — Ем, розумієш, у мене були плани. Якби. Ну... — Ну хіба твої справи не почекають? Ну Намджун, будьласкаа! — Холзі поклала руку на плече хлопця, — Ну заради мене, я ж не часто в Корею прилітаю. — Ну добре. Намджун і Холзі повернулись до вас. — Ну що, зйомки закінчились пішли гуляти? — не міг вже всидіти на місці Джин. — Ну можна, нам не завадить відпочинок! — підтримав пропозицію друга Хосок. — Так, це точно! Холзі ти знами? — запропонував дівчині макне. — Ні, ви йдіть у мене інші справи. — Я теж не можу. — трохи ніяково сказав Джун. — Ну ти ж обіцяв, що ти підеш! — здивувалась ти. — Вибач але ні… — Ну добре, як скажеш. Ти пішла з хлопцями, ви повесились. Хлопці поїхали уже, а ти ще вирішила зайти в магазин купити щось солодкого. По дорозі ти побачила Намджуна з Холзі і звичайно тобі стало цікаво куди вони ідуть. Ти трохи прослідкувала за ними і побачила, що вони пішли в кафе. Ти була досить далеко від них тому вони тебе не побачили. Підійшовши до кафе, ти стала під велику вітрину з якої було видно Намджуна і Холзі. Вони сміялись, про щось говорили. І раптом Холзі поцілувала Намджуна у щоку. Ти завмерала. — Намджун, ти мені подобаєшся і досить давно, я полюбила тебе! — Холзі, я розумію твої почуття, але ми… Холзі не дала договорити Намджуну, вона поцілувала його у губи на твоїх очах. Ти незнала, що тобі робити: чи іти, чи стояти? Сльози почали котитись, ти не рузуміла що відбувається. — Ну як? — Холзі ти хоть розумуєш... — Намджун побачив тебе заплакану за вікном. Схиливши голову ти бігом побігла у невідомому напрямку. — Т/І! Зачекай! Т/І! Але вже було пізно, ти бігом втекла і Намджун не зміг наздогнати тебе. — Що сталось? —ніби нічого не сталось, спитала Холзі. — То була моя дівчина! Я про це хотів тобі сказати! — Вибач, я не знала… — Тепер я вже не знаю, що робити, я тобі визву таксі і їдь… — Добре. Вибач… Ти бігла незнаючи куди. Тебе зжимало з середини від болю. Ти незнала, що робити далі. Ти йому довіряла, а він просто розтоптав тебе… Ти прибігла до парку і сила на першу лавочку. Ти довго сиділа і плакала. Твоє серце стискалось від болю. Ти задавала собі лише одне запитання: «Чому саме я?». Ти довго бродила по місту до тебе 1234567 раз звонив Намджун, але ти не брала трубки. Вже стемніло, було доволі пізно. Тобі було трохи страшно, але ти незважала на це, тобі було вже всеодно. І тут до тебе подзвонив Джин. Ти мала повернутись десь вже як 5 годин назад! — Де ти, чому ти так довго?! З тобою усе добре? — Джин, — плачучи казала ти, — я вже більше неможу! Мені тяжко, ЧУЄШ! Джииин… Ти відключилась по серед вулиці, ти себе вимотала. Тут щей дощ розповся. — Т/І! ДЕ ТИ? Т/І ТИ МЕНЕ ЧУЄШ??? АЛООО!!!!! — Джин довго не думаючи вирушив на твої пошуки. Дощ все більше набирав обертів. Він побачив тебе, лежачою на тротуарі. — Т/І! ЩО СТАЛОСЬ? ТИ МЕНЕ ЧУЄШ? ААА! ЗАРАЗ ПОТЕРПИ Я ВІДВЕЗУ ТЕБЕ ДО ЛІКАРНІ, Я ЗАБЕРУ ТЕБЕ!!! Джин тебе положив в машину на заднє сидіння і ви поїхали. В машині ти прийшла в себе. — Зупини машину! Джииин, зупини машину!.. Джин зупинився. — З тобою усе добре? — Я в порядку. — ти відкрила двері машини, — Як ти мене знайшов? Я ж невстигла нічого сказати... — Тебе зараз це хвилює? — хлопець підійшов до тебе, — Може ти мені розкажеш, що сталось? Чому ти в такому вигляді, заплакана і так далі… — Я неможу тобі сказати. Можу сказати тільки одне, що все до біса херово. — Та я бачу що не солодко. Так давай кажи! Намджун? — Що Намджун? — Це він причина твоїх сліз? —  Як ти здогадався? — По очах бачу! Ми давно один одного знаємо, тож. Це не проблема! — Можна сказати що так, но водночас я сама вина… — Чого ти вина? Так мала, я незнаю, що сталось, але я недозволю тобі сумувати із за нього чуєш! — Джин я розумію, але я хочу розібратись сама, я дякую що ти поруч, дякую. — обійнявши Джина, промовила ти. — Я завжди поруч, поїхали, а то ще застудишся. — Поїхали… — Не війшай носа манюнька 💗 — Добре) Ви поїхали до маєтку, де жили усі мембери. Ви зайшли до будинку. — Де ти була? Ми хвилювалась! — вигукнув Чімін. — Усе добре. — Що з тобою сталось? — Що з тобою? — також спитав Хосок. — Усе добре, я ж кажу! Просто промокла під дощем і все. Намджун вийшов із кімнати і подився на тебе. Він нічого не зміг сказати. Ти подивилась на нього і відвернулась спиною. Тут з кімнати Намджуна почувся чійсь голос. — Намджун, що сталось? Ти ще довго? – Я вже йду. — Промовив Намджун і пішов. — Хто там? — поцікавилась ти. — Холзі приїхала її карту заблокували і вона неможе зняти номер в готелі, попросила одну ніч переночувати. — Я можу її гроші дати, якщо ви неможите! — Ми її пропонували, але вона відмовилась, сказала що нехоче нас напрягати. — сказав Чонгук. — А так вона ненапрягає, нє? От логіка! — Чого ти нервуєш, все буде добре, тобі нада висушитись. — заспокоював тебе Джин. — Я піду у ванну. Ти пішла в ванну, закрила двері і включила воду. Ти сіла на підлогу і почала плакати. Ти прикривала рот рукою, щоб ніхто нічого не чув. Прикриваючи рот рукою ти сильно зубами пристиснула руку, що в тебе залишились кроварі відбитки зубів на руці. Ти так просиділа час. Вийдячи із ванни, ти пішла на кухню, щоб зварити собі чаю. На кухню зайшли Холзі із Намджуном. — Т/і чого в тебе рука перевязана? Що сталось? Т/і нам треба поговорити. — Тільки після того як ми поїмо. — втрутилась Холзі. — Ти їж я нехочу… — трохи холодно промовив Джун. — Т/і, я розумію, що я тобі противна, неприємна і так далі. Але я люблю Намджуна! Я знаю, що влізла в ваші відносини, я не хотіл... — Ти не дала договорити Холзі. — Це добре, що ти все розумієш і так далі. Я знаю, що ти хочеш далі сказати, що я нехотіла завдавати клопоту і так далі. Я все прекрасно розумію. Я тільки одного зрозуміти не можу, чого він мені не розказував про ваше спілкування? Чому я дізналась про це випадково? Чому від мене приховував це? Я ж вроді не чужа людина… Намджун не дав тобі договорити, він схватив тебе за руку і вивів в іншу кімнату замкнувши на ключ двері за собою. — Ти що робиш? Ти здурів? Він підійошов до тебе обійняв і поцілував. Ти відштовхнула холпця від себе. — Ти що зовсім глузд втратив? За дверима твоє кохання! — Я люблю тільки тебе! Як ти це неможеш зрозуміти! — Угу, любиш, а цілуєш іншу і приховуєш від мене все. Нормально так да? Я думала ти від мене немаєш секретів, я думала ти дійсно любиш мене, а ти. — Я люблю тебе. Да я не розповідав про Холзі. Я хотів про це сказати ще перед зйомками, но ти постійно була зайнята. Між нами нічого не було і бути не може. Я її просто підтримував як друга і все. Вона постійно писала мені, питала чи добре виходить з піснею який краще текст і так далі. — А цілувала вона, в знак подяки, да? Мм нічо так подяка! — Т/і, ти дійсно дуже важлива для мене, хіба ти цього не розумієш? — Я розумію, но ти про це забув. Ти забув скільки ми вже разом, ти забув що ми пережили, ти забув що я люблю тебе, ти забув про те що я відчуваю до тебе. Відкрий двері! — Ти заплакала. Твої очі були повні сліз, тобі хотілось просто втікти. — Т/і не плач будьласкаа! Я знаю я скотина! І це мягко кажучи. Я знаю мені нема прощення. Т/і не кидай мене! — Відкрий двері! Будьласкаа! — Ти дійсно цього хочеш? — Так. Намджун відкрив двері і ти вибігла на вулицю. Ти впала і почала кричати і плакати. Джин побачив тебе через своє вікно і вибіг до тебе. — Т/і що сталось? — Джин, я… — І ти відключилась. Джин викликав швидку і заніс тебе в будинок. — Лікараю з нею усе добре? — спитав Чімін. — Вона трохи втомлена, під впилом стресу її організм невитримав. Просто хай більше відпочиває, побільше позитивних емоцій. — Відповів лікар. — Дякую лікарю, до побачення. — попрощався Намджун. — До побачення. Джин збісився і схватив Намджуна за комір і прижав до стіни: — Ти зовсім совість втратив! Що ти робиш, а?! Ти, тварино! Ти бачиш до чого ти її довів?! — Ми самі розбиремся і без тебе! А зараз руки забери! — А то що?! — Хлопці!!! — Крикнув Чонгук, — Ви зовсім подурілии?! Не чули, що лікар сказав?! Залиште свої сварки на потім, про Т/і краще подумайте!!! Джин відпустив Намджуна. — Тобі просто повезло! — Угу, а як же. — Годі! Дійсно ведете себе як діти! — Сказав Хосок. Ти прокинулася. В тебе трохи боліла голова. Озернувшись навкруги, ти побачила хлопців які сиділи біля тебе Вони непокидали тебе ні на мить. — Що сталось? — Ти знепритомніла і я заніс тебе всередину. — Ясно. — Може ти щось хочеш? — спитав Чімін. — Так, принеси води будь ласка... — Добре. — Намджун я пішла! — голосно сказала Холзі. — Добре. — Вона ще тут? — Ти підірвалась і побігла до дверей, — Стій! Чуєш? — Що тобі? — Якщо ти знала, що в нього є я, тоді чому ти не відступила? — Я не звикла відступати, я добиваюсь своєї мети! А от що він в тобі найшов я не знаю. Що ти йому можеш дати? Абсолютно нічого. – Знаєш що! По-перше добирай слова, по-друге якщо я така нікчема, як ти кажеш, то чому він вивів мене в сусідню кімнату і там цілував? Чого він зараз там, а не тут з тобою? Тобі не здається, що ти переходиш усі межі? Ти зовсім нічого не рузумієш? — Він просто заплутався! — Ага, заплутався. — Я не бачу сенсу розмовляти з тобою. — Досвідос! — Фу, ти як гопота! — Краще бути гопотою, ніж тупою принцесою! Холзі фиркнула, сіла в авто і поїхала. — Чао барбі! — докинула ти їй у слід. Ти зайшла назад в будинок. — Т/і, нам нада поговорити. — звернувся до тебе Намджун. — Про що? — Пішли зі мною. — Я нікуди не піду! Намджун закинув тебе обережно на плече. — Ти що здурів? Постав мене на місце чуєш! Намджууун! Він заніс тебе в сусідню кімнату і знову зачинив двері. — Навіщо ти це робиш? — Я люблю тебе, тому і роблю все можливе аби ти мене вислухала! — Серйозно? Там походу твоя баришня серйозно настроєна на рахунок тебе! — Холзі, вона просто не рузуміє нічого. Вона просто, щось собі вигадала вот і все! Ми просто друзі і все! Між нами нічого бути не може розумієш? — Намджун, я все розумію, але зрозумій і ти мене! Як мені було бачати те, що вона крутиться лише біля тебе! Що вона собі дозволяє багато що! І ти її про це нічого не кажеш! Що цілує тебе це нормально? Я не витримую цього! А ще той факт, що ти нічого мені про неї не розповідав! Я розумію друзі друзями, але це вже перебір! — Я розумію прекрасно те, що ти відчуваєш, я намагався їй все пояснити, але вона мене не слухає! — кажучи це, Джун обійняв тебе, — Ти ж знаєш, що я ніколи тебе не покину, що я ж не можу без тебе! Ти для мене все! Розумієш, ти для мене повітря і вода! Не забирай це все у мене! Прошу. Я загину без тебе. Пам’ятаєш як ти поїхала? — Так... — Я тоді просто існував. Мене не радувало нічого. Репетиції, концерти… Я багато працював, щоб забути все. Але я неможу відірвати частинку своєї душі. — Намджун, я... Намджун не дав тобі договорити. Він засипав тебе поцілунками. — Намджун, я люблю тебе. — І я тебе люблю, мій всесвіт! — Оу це так мило! — А ти думала я шуткую? —Ні. — От і добре. А, доречі, давно тобі хотів дещо подарувати. Дістає маленьку коробочку. — Що це? Намджун стає на одне коліно і починає свою промову до тебе: — Т/і, ти дійсно для мене все! Без тебе я —не я! Я люблю тебе! Ти будеш зі мною все життя? — Хлопець відкриває коробку, а там маленька тендітнв каблучка. — Ааа, Намджун!... — ти починаєш плакати, але продовжуєш казати, — Звичайно, що так! Намджун надягнув тобі каблучку на пальчик і поцілував. — Все, тепер ти точно моя! — Люблю тебе! — І я тебе! Ви вийшли з кімнати щасливими, задоволеними, сяючи від щастя. Ви вирішили хлопцям сказати все завтра. Було вже пізно.

***

На наступний день була запланована репитиція до концерту. Мала приїхати Холзі. Ви поїхали в студію. Приїхала і Холзі і розпочалась репитиція. Всі добре попрацювали. І тут Намджун вирішив все розповісти. Він взяв тебе за руку і став по середині залу: — Ми хочемо вам дещо розповісти, правда, сонце? — хлопець стиснув трохи твою руку, — Ми вирішили одружитись! — Оооооооо, вітаююю! — не тямив себе від радості Чімін. — Я радий за вас! Вітаю! — приєднався до Чіміна старший хьон. — Джин, я знаю, ти за мене переживаєш, але все добре. Я щаслива з ним! — ти підійшла до нього і обняла, — Я дякую тобі за те, що ти завжди був поруч зі мною. Я ціную це, зараз я дуже щаслива! — Я бачу, як блищать твої очі, я радий за вас. Холзі вийшла з студії і хлопнула двирима. — Що на неї найшло? — здивувався Хосок. — Треба було менше фантазувати! — Сонце! — Ну, а нє. В хлопців розпочався тур. Ви були багатотьох країнах. Ваше з Намджун весілля було заплановане по закінченню туру.

***

Настав день весілля ти була в пишному білому платі з гарною зачіскою. Ти була найніжнішою нареченою. Намджун був у вишоканому костюмі з бабочкою. Він був найгарнішим нареченим. До вівтаря тебе вів твій тато. Ця мить була незабутьною. Ти ступала крок за кроком, до свого щастя. Коли ти побачила Намджуна твоє серце затріпотіло у грудях. Ти побачила його — твій сенс існування, твоє кохання. — Зогдна вы, Т/і, жити з Намджуном у горі і радості ділити з ним своє життя? — промовив священник. — Так! — Не вагаючись сказала ти. — А ви, Намджун, згодні ділити кожну хвилину свого життя з Т/і? — Так! — Так само відповів хлопець. — Владою даною мені, я голошую вас чоловіком і дружиною! Наречений можете поцілувати наречену і обмінятися каблучками. Намджун закружляв тебе у ніжному поцілунку. Весілля пройшло чудово. Все було прекрасним наче в казці. — Ну що, кохана, тобі не віриться, що цей дей настав? — Мені здається, що я увісні, а коли прокинусь, то все зникне... — Не бійся, я буду завжди поруч. — Намджун поцілував тебе, — Ти ж знаєш, ти для мене — рай. — Люблю тебе. — І я тебе. Ви провели свій медовий місяць в будиночку біля моря. Саме в тому будиночку де розпочалась ваша історія...