Любіть Україну, як сонце, любіть,  як вітер, і трави, і води, В годину щасливу, і в радості мить,  любіть у годину негоди. Любіть Україну у сні й наяву,  вишневу свою Україну,  красу її, вічно живу і нову,  і мову її солов'їну. Без неї — ніщо ми, як порох і дим, Розвіяний в полі вітрами… Любіть Україну всім серцем своїм і всіма своїми ділами. Для нас вона в світі єдина, одна  як очі її ніжно-карі… Вона — у зірках, і у вербах вона,  і в кожному серця ударі, у квітці, й пташині, в кривеньких тинах,  у пісні у кожній, у думі,  в дитячій усмішці, в дівочих очах  і в стягів багряному шумі… Як та купина, що горить — не згора,  живе у стежках, у дібровах,  у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,  і в хмарах отих пурпурових, в огні канонад, що на захід женуть чужинців в зелених мундирах,  в багнетах, що в тьмі пробивали нам путь до весен, і світлих, і щирих… Юначе! Хай буде для неї твій сміх,  і сльози, і все, до загину…  Не можна любити народів других,  коли ти не любиш Вкраїну! В. Сосюра, 1944