Емоційний портрет

Марі зовсім не хотілося їсти, але відмовитися було б неввічливо, тож вона сиділа, втупившись у тарілку з різотто, що стояла перед нею. Аромат страви ледь досягав її свідомості — дівчина була надто зосереджена на своїх відчуттях. Її нудило від хвилювання, і в грудях стискалося так, ніби важкий ком оселився в горлі, не даючи зітхнути на повні груди. Марі здалося, що будь-яка спроба взяти ложку чи щось сказати лише приверне до неї небажану увагу, тому вона лишень дивилась на страву, намагаючись не видавати свого стану. Вона перевела погляд на Спайса, що сидів навпроти, недбало закинувши ногу на ногу, і уважно дивився на неї. Його очі — одне блакитне, інше каре, — створювали дивний контраст, що змушував її почуватися ніяково під його поглядом. Помітивши її дискомфорт, хлопець раптом перевів увагу на свою тарілку й узяв виделку. Темно-коричневе волосся Спайса, коротше підстрижене на скронях, лежало хвилями, недбало спадаючи на лоб. Його шкіра була гладкою і світлою, ніс прямий і акуратний, а губи трохи повні з невимушеною усмішкою. Він був одягнений у вільну футболку кольору хакі і чорні вільні штани з безліччю кишень. Ланцюжок на шиї ледь помітно мерехтів, виглядаючи з-під тканини, а на зап’ясті виднівся шкіряний браслет із темними намистинами, які хлопець крутив іншою рукою. — Ммм... яка смакота, — протягнув Спайс, жуючи рис і підпираючи лівою рукою підборіддя. — Добре вийшло? — перепитав Одін, нарешті сідаючи на своє місце. — Звісно! Така дивовижна текстура! — Спайс почав розмахувати руками, ніби шукав правильне слово. — Як би це описати? — Хрумка? — підказала Айсі, жуючи з абсолютно нейтральним виразом обличчя. — Якого біса?! — не витримав Спайс, штовхнувши тарілку подалі. — Воно повинно бутиal dente, — обурився Одін. — А ти взагалі його варив? — з іронією запитав Спайс, беручи пляшку червоного вина й починаючи її відкривати. Марк відсунув тарілку подалі, навіть не спробувавши. Його досвід спілкування з цією трійцею підказував: краще не ризикувати, коли справа стосується їжі. Кулінарія явно не була їхньою сильною стороною, і кожен попередній експеримент це підтверджував. Проте сьогодні ситуація викликала у нього подив: у квартирі панував порядок, а на столі стояла їжа приготована власноруч, а не з доставки. Це був винятковий випадок. Марк зрозумів, що вони щиро намагалися створити атмосферу затишку для новенької. Зробивши ковток сока, Марк краєм ока помітив, як Айсі спокійно доїдає свій рис, не звертаючи уваги на невдоволення Спайса. Її байдужість іноді здавалася майже комічною. Дівчина виглядала найбільш спокійним учасником їхнього гурту, хоча іноді теж створювала проблеми. Марк уже добре вивчив цих трьох, їхні вади та сильні сторони. Він навчився домовлятися з ними й знаходити компроміси, хоча це було не так просто, як могло здатися збоку. Слідкувати за трьома дорослими людьми, які мали абсолютно різні характери й унікальні здібності, вимагало терпіння, спритності, неабиякої витримки і стальних нервів. Служба контролю аномалій, або, як її скорочено називали —СКА, ще пів року тому відкрито сумнівалася в доцільності створення цієї групи. Зазвичай усі перероджені підпорядковувалисяВідділу вивчення аномалій(ВВА), де їх досліджували, контролювали й тримали під суворим наглядом. Спочатку це вважалось єдиним можливим способом убезпечити суспільство. Але Марку вдалося добитися особливих умов: троє перероджених перейшли під його особисту відповідальність уВідділ розслідувань (ВР). Вони не перебували під цілодобовим наглядом, їх не вивчали, як лабораторних пацюків, і жили вони як звичайні люди. Таке рішення викликало хвилю скептицизму. Для багатьох у СКА це виглядало, як небезпечний експеримент — ніби диких звірів випустили гуляти містом. Стереотипи робили свою справу: перероджених уявляли як неконтрольованих психів, яких слід ізолювати від суспільства. Звісно, їх боялися. А страх — це ґрунт для агресії. Люди завжди прагнуть контролювати те, що не розуміють, і знищувати те, що здається їм загрозою. У коридорах СКА шепотіли про те, як небезпечно довіряти Маркові управління такою групою. "Що буде, якщо вони втратять контроль? А якщо почнуть атакувати мирних громадян?" — ці питання звучали частіше, ніж будь-які інші. Ізолювати, обмежити, приборкати — ось що здавалось багатьом правильним рішенням. Через велику відповідальність Марку довелося знайти підхід до кожного з них. Айсі була майже беземоційною, завжди відстороненою і любила самотність. Спайс, навпаки, був занадто імпульсивним і любив дратувати всіх навколо, але за його зухвалістю ховалося прагнення визнання та підтримки. Одін, попри свою впертість і замкнутість, завжди залишався тим, до кого можна звернутися в складній ситуації. Марк знав, що єдиний спосіб зробити їх ефективною командою — навчитися балансувати між цими полярними характерами й перетворити відмінності на їхню головну силу. А ось Марі була справжньою загадкою. Те, що вона пережила, залишило глибокі сліди на її душі, і тепер йому доведеться шукати ключі і від неї. Зараз вона здавалася крихкою, як тонкий лід, але він розумів, що це може змінитись — з її вразливості може вирости велика сила. Марі зітхнула й нарешті наважилася спробувати. На диво, страва виявилася смачнішою, ніж очікувалося. Кремова текстура, ніжний смак із яскравими нотками вина та бульйону компенсували трохи недоварений рис. — Насправді, вийшло смачно, — тихо сказала Марі, вирішивши підтримати старання Одіна. Вона вже встигла зрозуміти, що готує він нечасто. — Свята людина, — протягнув Спайс, витягуючи пробку з пляшки вина. — Марі, перше правило цього дому: якщо не хочеш щось робити — не роби. І не змушуй себе їсти це. — Схаменись, — втрутився Марк, відчуваючи, що ці повчання не підуть на користь. — Не слухай його. Спайс часто говорить бездумно. Насправді, у нас є правила, але такого там точно немає. — А якщо вона отруїться, ти будеш відповідати, Капітане, — зухвало відповів Спайс, наливши собі вина. Він підняв келих у жесті тосту й випив. — Май хоч якусь совість, — озвалась Айсі, підсуваючи свій келих ближче. — Поділися, ти тут не один. Спайс, фиркнувши, пройшовся навколо столу, розливаючи вино по келихам, всім, крім Марка. Робив він це досить недбало, і червоні краплі падали на стіл, залишаючи помітні сліди. Закінчивши, він повернувся на своє місце, наповнив свій келих і, злегка похитуючи ним у руці, залишився стояти. — І так, тост! — оголосив він. — Насправді, я збрехав. Перше правило цієї квартири: не вір, що тут хтось адекватний. Ми не найкраща компанія для такої красуні, як ти, і в кожного з нас тарганів у голові більше, ніж у старих гуртожитках. Марі трохи здивовано закліпала, але теж взяла келих у руку. — Капітан у нас, як це... — Спайс клацнув пальцями, намагаючись згадати потрібне слово. — Дезінфектор, — підказав Одін. — Так, дезінфектор! — підхопив Спайс і підняв палець угору, ніби виявив щось геніальне. — він намагається їх витравити але це дає лише тимчасовий ефект. Я людина правди і ти від мене не почуєш солодкої брехні, тому скажу відразу: не завжди буде легко. Ми інколи ображаємося, сваримося, і не завжди все виходить так, як хочеться. Але одне я тобі гарантую — ми завжди будемо підтримувати один одного. Тому друге правило: ти тут можеш бути собою. Без сорому і масок. Без страху показати себе справжню, бо саме так ми можемо бути сильними разом. Він простягнув келих уперед, і Одін та Айсі відразу підняли свої. Марк, трохи зволікаючи, встав і подивився на Марі, підбадьорюючи її теплим поглядом. Вона потягнулась і обережно дзенькнула із всіма. — Дякую. — тихо сказала Марі, зробивши маленький ковток. Тривога трохи зменшила свій натиск і дівчина розправила плечі. Якесь приємне почуття розквітало всередині, даруючи спокій. Марі було приємно почути слова підтримки, навіть враховуючи, що недовіра не покинула її. — Може, це не дуже тактовно, але за весь час, що я знаю Спайса, це найкраще, що він сказав, — зауважив Одін, допиваючи вино. — Я аж захотіла поаплодувати, але рука була зайнята келихом, — додала Айсі і поставила вже пустий бокал. Марі зосереджено вдивлялася в поведінку кожного з присутніх, намагаючись уловити найменші нюанси. Для неї це було незвично — раніше вона ніколи не звертала такої уваги на людей навколо. Але після того, як прокинулась в лікарні, вона дала собі обіцянку: бути уважною до всіх навколо, щоб не дати обманути себе ще раз. Її погляд затримався на Айсі й Одіні. Їхні спокійні голоси та стримані вирази обличчя свідчили про належність до так званих «холодних» — людей, які після переродження майже втратили здатність глибоко переживати емоції. Однак навіть ці двоє були над-то різними. Одін час від часу трохи посміхався або додавав до розмови короткі, але доречні слова, тоді як Айсі здавалася зовсім відстороненою, ніби дивилася крізь усе, що відбувалося навколо, у якийсь невидимий простір. Спайс же створював зовсім інше враження. Його непередбачувані емоційні сплески змушували Марі насторожитися. Таких, як він, називали «гарячими» — людей, у яких після переродження емоції ставали надмірно гіперболізованими й могли змінюватися блискавично. Марі сама відчувала подібні зміни в собі, і саме тому вона з обережністю ставилася до цього, на перший погляд, безтурботного хлопця, не знаючи, що саме ховається за його веселістю. — Як ти себе почуваєш? — несподівано спитав Спайс, дивлячись їй прямо в очі так, ніби заглядав у душу. — Нормально, — невпевнено відповіла Марі, опускаючи погляд у свою тарілку. — Перші дні — це справжнє пекло, — промовив Спайс з посмішкою, яка разюче контрастувала зі змістом його слів. — Усе здається таким… незрозумілим. Марі відчула, як сльози підступають до очей, і почала часто кліпати, намагаючись опанувати себе. Вона не хотіла розкриватися перед ними, але слова все ж зірвалися з її вуст: — Пройшло лише десять днів, і це все… — її голос тремтів, а сльози підступали ближче. — Це все так складно. Марк помітив, як обличчя всіх трьох на мить змінилися. Він зрозумів, що кожен із них подумки повернувся до свого пробудження після переродження. Він сам не переживав цього, але знав, що це майже нестерпно. Поки він роздумував, як підтримати Марі, Спайс підвівся, взяв пляшку і налив залишки вина новенькій, хоча її келих і без того був майже повним. Спайс надто часто топив свої проблеми в алкоголі і Марк боявся, щоб він не передав свої звички Марі. Однак, помітивши, що навіть собі хлопець нічого не налив, зрозумів, що це теж був свого роду жест ввічливості. Він ніби відмовлявся від того, що зазвичай було для нього важливим. Звісно, дівчина цього поки що не усвідомлювала, але Марк уловив легке фиркання Айсі, яка пильно стежила за подіями Сівши на місце, Спайс почав крутити пустий келих у руках. Його погляд затримався на Марі. — Ми тебе розуміємо, і якщо ти дозволиш, ми допоможемо, — сказав він тихо, але впевнено. Марі повільно відпила з келиха, витираючи сльозу, яка котилася щокою, і ледь помітно кивнула.