Шепіт Часу

      Сонячне проміння заполонило кімнату. День виглядав максимально приємно, наче новий ковток повітря. Штори тихенько погойдувалися після відкритих дверей. Між кімнатами стояла мама Юни, здається їй гаплик.       Юна стоїть як вкопана. Дивний незнайомець вже зник з поля зору. Дівчина стоїть на іншій стороні вулиці. Серце бушує від адреналіну. Навіть таке відчуття ніби немає чим дихати. «ХАЛЕПА, ТРЕБА БІГТИ ДОДОМУ ЯКНАЙШВИДШЕ!» - крикнула Юна, і одразу побігла. Почався дощ, і це доказує який цей день максимально невдалий. Але сталось єдине чудове дійство - зустрілось таксі. І вона благополучно дісталась додому. Вона надіялась, що мама спить, і вгадала. Тому Юна швиденько прибігла в ванну, а і згодом в кімнату. Отак і закінчився цей день.       Мама стоїть перелякана в кімнаті, думала, що сталось щось жахливе, але на щастя все чудово. Загалом мама не дуже сварила її, і все стало на свої місця.       І майже перше про що подумала Юна - Незнайомець, або ж Рятівник. Їй дуже цікаво яка в нього доля і головне питання: хто він такий? І це її ціль на сьогодні - дізнатись, хто він такий і звідки він взявся, а символ почекає трішки.       Юна вирішила піти на те місце, або просто запитати людей чи знають хто він? Мабуть першим, що варто зробити це пошукати в соц-мережах, можливо удача сьогодні повернеться на її сторону і їй пощастить. Юна так і подумала, тому після того як вона привела себе у порядок, почала «шастать» Інтернет, але це було неможливо. Хоча це дивно, бо світ тісно пов’язаний, у кожного друга є друг, але так і не знайшлось нічого. Після того вона почала вдягатись на пошуки інформації про хлопця, або хоча б надіятись на відгуки людей.       Прибувши до місця це все відбулось, Юна побачила людей, і вона одразу побігла запитувати їх:        ⁃ Доброго дня! Ви не бачили хлопця: може трішки доросліше мене, він був у чорній кофті, та в бежевих штанях. Ще він був кароокий, азійської зовнішності і досить симпатичний.        ⁃ Доброго, на жаль ні. - відповіла жінка похилого віку.       Далі підбігла до незнайомого дядька, вона повторила ті самі слова, тим самим запитуючи його чи він не бачив Рятівника.       ⁃ Цікаво… наче десь бачив, але не можу згадати де. - відповів чоловʼяга.        ⁃ Добре, дякую, бувайте.       Дівчина запитувала ще у декількох людей, але результату не було зовсім. Юна трішки засмутилась, що все таки це неможливо. І вже збиралась йти додому, але відбулось дещо цікаве. Поки вона розгублена і не знає, що робити, вона випадково знову бачить той самий символ, що й у книзі. Це збиває її з пантелику. Символ з’являється не просто так.  Її серце починає битися швидше — цей символ переслідує її, і це вже не просто збіг. «Можливо, це підказка?»-пролунала думка. Символ був зображений на афіші. Юна підбігла і почала роздивлятись. Вона помітила, що там були написані якісь цифри. Це була дата. Що це значить, ніхто не знає. Дівча подумала, що це не випадковість і зірвала афішу собі. Але що це може значити? Юна одразу подумала, що це їй дасть більше відповідей до всього, що відбувається з нею останні декілька днів, чому все так спонтанно та неочікувано? - знає лише Бог.       Поки вона стояла все це обдумувала Юна почула позаду себе кроки, різко обертається — але нікого. Хтось легенько торкається її плеча, і вона здригається. Це був випадковий прохожий, який задів її рукою. Той вибачився, і все стало знову на свої місця. Вона помічає, що неподалік стоїть силует хлопця — але коли кліпає очима, він зникає. «Це просто галюцинація, я вже багато думаю за нього, потрібно відпочити…» - подумала Юна.       Вирушаючи додому вона вже була досить стомлена останніми подіями. Але чому це так цікаво, вона не знає. Юна відчуває, що її притягує це все, хоча раніше вона б не думала за це. Доля перемкнула її на іншу сторону- на цікавішу, на сповнену пригод. Навіщо їй це, можливо не вистачає чогось екстремального?       Юна повернулась додому. Дістає афішу й починає шукати дату в інтернеті. Серце б’ється як навіжене. Мабуть дівчина боялась трішки дізнатись, вона відчула мандраж. Але зацікавленість в дівчини була сильнішою. Сидячи годину за комп’ютером вона натрапляє на статтю про подію. У статті є дивний збіг: згадується людина, яка зникла, але, за описом, дуже схожа на Рятівника. Це її насторожує, адже це було дуже давно, а Рятівник виглядає, як сучасна людина. Тому навряд це       Вона вирішує повернутись на місце, де знайшла афішу в той день, щоб знайти більше деталей. На півдорозі Рятівник находить її сам – він просто з’являється, ніби чекав на неї:       - Чому ти це шукаєш? - стривожено запитав Рятівник.       - Я хочу знати правду. – відповіла Юна.       - Якщо ти дізнаєшся – назад дороги не буде.       - Я все рівно хочу дізнатись. Як тебе звуть?       - Мене звати Марк.       - А я Юна. Розкажи, будь ласка, що це все значить, розкажи мені все. Ти з цим пов’язаний?       - Забудь це, доки не пізно.       В якийсь момент Марк піднімає руку, щоб поправити волосся і тоді вона побачила той дивний символ у нього на зап’ясті. Її серце прискорюється: це те саме, що і в книзі, і на афіші. Вона різко питає:       - Що це!? – запитала дівчина. Але Марк швидко ховає руку і відповідає:       - Ти вже знайшла більше, ніж мала, зупинися.       Потім Марк швидко зникає – Юна навіть не зрозуміла як. Це відбулось за декілька секунд, а його вже немає в полі зору. Але тепер вона ще більше впевнена, що він не просто випадковий рятівник.