Шепіт Часу

      Наступного ранку Марк відкрив очі і майже одразу потягнувся до телефону. Жодного повідомлення від Юни. Вчора він написав їй перед сном, але відповіді так і не отримав. Він почекав трохи і набрав її номер. Гудки. Раз. Два. Три. Ніхто не відповідав. Його серце стиснулося. Щось не так. Він спробував ще раз. Гудки. Марк схопив куртку і вийшов з дому. Коли він прибув до її дому, він натиснув на дзвінок, але двері не відчинялись. Марку здавалося, що він ось-ось задихнеться. Він почув її слова, але ніби не до кінця. Світ навколо став глухим, а перед очима миготіли лише уривки спогадів про Юну. Мама Юни відкрила двері і Марк одразу зрозумів, що щось не так, ще до того, як вона каже. Мама Юни виглядає розгубленою, вона стояла та мняла рукав светра, що підкреслює її тривогу. Вона була вся у сльозах.       - Доброго ранку, я не можу додзвонитись до Юни, ви не знаєте де вона?       - Доброго, Марку. Ні… Вона зникла. Ми теж не можемо до неї додзвонитись, - відповіла мама Юни схлипуючи.       - Юно… — він стискав кулаки, намагаючись заспокоїтись. – Не переживайте, я знайду її.       Мама Юни кивнула і витерла свої сльози платком.       - Дуже сподіваюсь..       Марк пішов від її дому, але його схопила паніка. Зникло його кохання…       Першим ділом Марк вирішив знайти Джехьона, бо він її близький друг. Юна розказувала йому, що вони здружились, досить сильно. І що йому можна довіряти. Він їй як брат. Марк звісно довіряв Юні, а значить довіряв і Джехьону, але пильність зберігав. Він згадав, що Юна розповідала йому, що вона ходила часто в кафе, щоб трішки відійти від переживань та тривожності за Марка та все, що зв’язане з прокляттям, і саме там працював Джехьон. «Надіюсь, сьогодні його зміна» - з тривогою подумав Марк.       Марк зайшов в кафе, але він не знав як виглядає Джехьон, тому він першим ділом пішов до барної стійки і запитав:       - Доброго дня, я шукаю Джехьона. Він же у вас досі працює? – згадав Марк слова Юни, що він лише недовго працює в кафе.       - Доброго дня, так. Я зараз його покличу.       - Дякую, - стримано відповів Марк.       Через 2 хвилини з’явився Джехьон.       - Доброго дня! Ви щось хочете замовити у нас? – як до справжнього клієнта промовив Джехьон.       - Привіт. Здається Юна в халепі…вона зникла. Він відразу різко схопив Марка за плече:       - Що ти маєш на увазі, зникла!? Як це зникла?!– вираз обличчя Джехьона змінилось моментально. Він був у ступорі.       - Давай відійдемо. І скажи в тебе до скількох зміна?       - Через годину закінчується. Я зараз скажу адміністратору, що дуже важливі справи з’явились.       - Добре. Чекаю тебе на дворі. Чекав Марк недовго. Джехьон одразу сів в авто і почалась їхня розмова:       - Я Марк, бо навіть і не представився. Все так спонтанно. Але це не головне. Можливо сталось дійсно горе. Треба поспішити врятувати її, - останнє речення Марку давалось складно, у нього схопила знову паніка, видно, що його вираз обличчя болісний.       - Так, зачекай, давай все з початку. Мені потрібно про все дізнатись поступово, щоб зрозуміти все.       - Добре, ми майже біля мого дому, мені є що тобі розповісти. Воно дуже важливе.       Піднімаючись у квартиру Марка, Джехьон виглядав дуже сумним. Він теж вважав Юну дорогою собі людину.       - Почнем з початку. Як я тобі й казав, мене звати Марк. Я та Юна кохаємо один одного, і.. так вийшло, що із-за мене вона у небезпеці. Але не перебивай мене поки. Дай я все тобі розкажу, – Марк старався «зібратись до купи» та все спокійно розповісти.       - Я слухаю.       - Одного дня Юна знайшла одну книгу, де був зображений один символ. Ось, - Марк показав цей символ у себе на зап’ясті. - … і їй стало дуже цікаво дізнатись, що він значить, але саме він і загнав її в пастку. Символ це – прокляття, і я проклятий, на безсмертя. Я тобі це кажу, щоб ти був готовий до всього.       Марк дістав книгу яку вчора принесла Юна, і показав Джехьону.       - Тобто ти..       - Так. Я безсмертний.       Джехьон уважно слухав, що розказував йому Марк, водночас переглядаючи книгу.       - Продовжу далі. Нас зв’язує з Юною наше минуле. Але після того, що вона знайшла символ – її життя вже не таке як було раніше. Ми впливаємо один на одного.       - Добре.. Я зрозумів..       - Ти можеш думати, що це все неправда, але спробуй довіритись мені потрібна твоя допомога, я надіюсь, ти щось знаєш.       - Так. Я вчора бачив її в останнє.       - Детальніше, будь ласка, - у Марка тряслись руки. Давно він таких емоцій не проживав.       - Я лише вчора дізнався, що Юна живе біля моєї бабуся – вони сусіди. І коли я вчора вирішив завітати до бабусі, я відносив їй ліки, я побачив Юну і щось максимально дивне, але я тепер розумію, що це не виглядає дивним, після того, що ти мені розповів, - Джехьон старається згадати той момент. – Щось світилось вдалечині, я не звернув на це уваги, але побачив, що Юна пішла саме туди.       - Тоді вирушаємо в те місце!       Ні хвилини на відпочинок хлопці зібрались і поїхали туди. Аналізуючи «місце злочину» вони помітили її телефон. Він лежав розбитий, а коли Марк підняв його побачив, що Юна намагалась йому подзвонити, але не встигла. Хлопці сиділи біля того місця і думали, що можна зробити. Марк запропонував переглянути камери з місця викрадення. Це була влучна ідея. Коли вони дивились камери, вони побачили, що на записах є Юна, значить знайшли потрібний запис. Вони бачать, як Юна підходить до світла, Але буквально за секунду зображення спотворюються – ніби щось впливає на камеру. Після цього видно - Юна яка просто зникає. Залишається тільки мерехтливий символ у повітрі. Це насторожує ще більше. Але ті люди може вдяглись у чорне? Навіть сама Юна не бачила.       Джехьон запропонував піти в ту книгарню і запитати в Джонні, чи він її не бачив. Марк погодився, і сказав, що він буде аналізувати книгу. Марк не знав, хто такий Джонні, знав лише те, що він давав Юні книги. Та і Джехьон його загалом не знає, лише по плітках Юни.       - … Якщо буде інформація, телефонуй, ось мій номер. – сказав Марк.       - Добре.       Джехьон, на щастя, знав, де знаходиться лавка, бо кафе де він працює розташоване недалеко. Він зайшов у середину і одразу майже з порогу запитав:       - Доброго дня, чи можете покликати Джонні?       - Доброго. Він прямо перед вами. – відповів з усмішкою Джонні.       - Ви ж знаєте Юну, вірно?       - Так, звісно, ми друзі. Вона часто заходить сюди, або за книгою, або щось дізнатись із книги наприклад.       - Юна зникла…учора. Ви щось знаєте, або бачили її учора?       - Вона була тут вчора вдень… Я дав їй книгу, і вона пішла. Більше нічого дивного не було. – вираз обличчя Джонні змінилось колосально. Він був у шоці. Вона і його друг теж.., - Що з нею сталось? -  з сумом промовив Джонні.       - Вона зникла, її викрали..       - Який жах… - в розпачі відповів Джонні прикриваючи долонею уста.       - Вона ж казала вам, що хоче розгадати символ? – запитав Джехьон.       - Вона була зацікавлена в цьому. Але я думав, це просто захоплення. Вона поводила себе просто як фанат, а бачу я схожих людей за такими емоціями часто.       Вони стояли мовчки декілька секунд. Джонні думав як їй допомогти, і звісно як допомогти Джехьону.       - Мені здається, Юна якось пов’язана з чорною магією, або щось по типу, - сказав свою думку Джехьон.       - Більш за все, що так… Зачекай хвилинку. Я може тобі чимось допоможу.       Джонні відійшов від свого столу та пішов до якоїсь полиці. Він витягнув звідти книгу там і дав Джехьону.       - Ось. Це книга з чорною магією. Можливо вона тобі допоможе.       - Дякую.       - Якщо будуть ще питання, телефонуй мені за цим номером, - Джонні показав свій номер який був у його візитці.       - Добре. Бувайте.       - Хай щастить! – крикнув Джонні, коли Джехьон вибігав з лавки.       * від обличчя Марка*       Марк сидів переглядав ту книгу вже на його думку сотню разів. Але нового там не було. І навряд чи з’явиться.  Можна сказати, що Марк вже запам’ятав цю книгу, настільки часто він переглядав її. Від однієї думки про Юну у Марка защемляло серце. Підступали до горла сльози. «Я ж казав тобі зупинитись…» - тихо промовив Марк. Його накриває паніка, він звинувачує себе за те, що не вберіг Юну. Він починає розуміти, що почуття до неї стали ще сильнішими, і це змушує його діяти ще рішучіше. Йому здається, що час спливає, і він може її втратити. Згодом Марк почув мелодію на телефоні, та зрозумів – телефонує Джехьон. Він узяв слухавку:       - Марку, я щойно вийшов з лавки, і мені Джонні дав книгу з чорної магії, можливо вона нам допоможе, – з задишкою говорив Джехьон.       - Ти де зараз?       - Майже біля твого дому.       - Добре. Піднімайся.       Коли Джехьон зайшов в його квартиру, він відчув запах спиртного. Джехьон швидко знайшов його, і вже відкрив рота, щоб налаяти його, за те що вживає спиртне, Марк одразу сказав йому, що випив дуже мало, бо розуміє, це ділу не допоможе. Джехьон побачив Марка в депресії і сказав, що рано здаватись, потрібно діяти.       - Ось книга яку передав Джонні.       - Так. Зачекай, він щось знає про її зникнення? Коли він її останній раз бачив?       - Так, він розказував, що бачив її вчора вдень, саме тоді, коли віддав книгу з символом. Більше не бачив.       - Зрозумів. Продовжуй.       - Джонні відкрив цю книгу і показав її, точніше перегорнув, і я побачив, там була тематика обрядів. Це якось пов’язане з цим?       - Так. Навіть дуже пов’язано.       Марк взяв цю книгу в руки вдивляючись в кожну сторінку. І знайшов схожі обряди які були в ті часи. Загалом інформації не було. Страх підганяв. Вони не знали, що робити. Тому вирішили повернутись на те місце де викрали Юну.       На дворі вже швидко стемніло, бо вже осінь. Але це їх не зупиняло. Їм навіть страшно думати про те, що можуть робити з Юною. Простояли вони під ліхтарним світлом десь хвилин 10. Але чомусь різко вимкнулось світло з ліхтарів. І хлопці стоять в темноті.       - Що за?.. - Марк відчуває, що це щось неприродне.       - Сам не розумію, може десь дерево впало? – відповів Джехьон. - Чуєш, хрускіт гілок? Сюди хтось йде, -  хлопець прошепотів.       Щойно як Джехьон промовив свої слова. Він відчув різку біль. Його вдарили по спині. Ні, це не Марк. Це якийсь незнайомець. Більш за все він пов’язаний з викрадачем. Це був чоловік у масці. Він вдарив Джехьона по спині, і той впав на підлогу.       «АЙ.. ТІКАЙ, МАРКУ» - кричав Джехьон. Юнак не зовсім розуміє, що сталось – світло ніби плутається перед очима, гудить у вухах. Марк захищається, але його суперник добре підготовлений. Але Марк мовчки старався відбиватись. По ньому так і не попали, він влучно справився.       Нападник прошепотів: «Час майже настав. Ви не повинні втручатися…», а потім зникає у темряві. Марк залишається з пораненим Джехьоном.       - Ти там як? – запитав Марк. Марк відчуває себе ще більш відповідальнішим.       - Думаю нормально. Боляче, але можу рухатись.       Це ще більше злить Марка - тепер він точно знає, що це чийсь ретельно продуманий план. Джехьон тепер не просто друг, він тепер союзник, який готовий ризикувати. У Марка з’являється підозра, що хтось намагається навмисно відштовхнути від пошуків Юни. Коли Марк підвівся, він включив ліхтар на телефоні, щоб щось бачити. І помічає відірваний клаптик який лежав біля кущів. Мабуть він зачепився, коли нападник тікав у темряві.       Коли вони повертаються додому Марка після нападу, Джехьон виглядає не в кращому стані. Коли вони піднялись до квартири Марка, Джехьон одразу сідає на диван та хапається за бік, на футболці кров. Марк дістає аптечку, але руки в нього тремтять – він відчуває провину, що втягнув у це ще й Джехьона.       - Це через мене…       - Досить, Марку. Я знав, на що йду. Ми знайдемо її. – важко посміхаючись відповів Джехьон.       Після оброблення ран, вони сіли відпочити, і так багато подій відбулось за день. І ці події – не найкращі. Вже з нормальним світлом вони почали обдивлятись той клаптик тканини. Матеріал дивний – він ніби старовинний, але не пошкодженний часом.       - Хм, дивний матеріал, я мабуть не зустрічав його раніше. – каже Марк.       - А ну дай глянути.       Марк підніс клаптик до лампи, що стояла на туалетному столику біля Джехьона.       - Здається, я бачив такий матеріал десь, але не можу згадати де..       - Потрібно ще й з цим розібратись.       Марк стискає клаптик тканини і тихо каже:       - Юно, я тебе знайду. Клянуся, - від думки про Юну стискається серце.       Джехьон сидить вже дрімаючи на дивані у Марка. Марк не став його будити, вирішив, що хай відпочине у нього вдома. Поки Марк пішов умиватись, він почув звук сповіщень у себе на телефоні. Підійшовши ближче, він побачив, що це невідомий номер. Там був лист:       «Перестань її шукати, або наступного разу хтось не повернеться».       Марк стиснув клаптик тканини так сильно, що пальці побіліли. Він більше не мав права чекати. Хлопець відчув дуже сильну тривогу. Серце скувало, головна біль, та шум.       Юна сидить зав’язана в темному приміщені. Чує чиїсь кроки. «Що ти від мене хочеш?!» - кричить вона. Голос із темряви: «Я лише хочу допомогти тобі прийняти свою долю. Ти повинна обрати. Час спливає.»