потойбічний & реальний світ

— Неспиш? — Ні. — Супер. В мене вже закінчилася репетиція, тому нам треба зустрітися. Зможеш через 20хвилин підійти до ігрового майданчика біля студії. — Да, буду рівно через 20хвилин. — Добре, чекаю. — Мі Йонг відклала телефон і почала збиратися. Зібравшись вона зрозуміла що не втигне добратися вчасно і вирішила скорстатися своїми силами і телепортуватися. І в цей момент її побачив Юнгі. Він звісно здивувався, але зробив вигляд що нічого не бачив. — Добрий вечір. — Добрий. — Ви шось хотіли? — Да, я не полишаю спроб дізнатися про те хто ти. — Тобто, хот я? Мене звати Мі Йонг, вам хіба поліцейські не сказали? — Я не про це. — А про щр тоді? — Про те як ти передбачила пожар. — Вам розказати як це відбулося? — Да. — Добре, я розкажу. В той день я дивилася ваш новик кліп і в один момент в мене заболіла голова і я побачила пжар, скора, пожежникі, багато людей. Я спочатку не прудала цьму значення адже такі предвидення в мене часто, але далі я побачила як вас виносять з полумя безсвідомості, тому попри заборону користуватися силами я помчалася спасти вас і через це я і вимкнула світло. — А потрапила в студію за допомогою телепортації? — З-звідки ви дізналися? — здивовано спитала Мі Йонг. — Хах, значить да, а думав як так що тебе ніхто не бачив. Тепер я зрозумів. Ну що ж бувай. Побачимося на зустрічі. — Юнгі пішов, а Мі Йонг ще трохи стояла не розуміючи звідки він дізнався. Її довго не покідала думка про ту розмову і про те що він вже знає про дві її способності. Настав день Х вона зібралася і вирушила до будівлі в якій проходитиме фан зустріч. Прийшовши вона трохи хвилювалася адже переживала за ту розмову з Юнгі, але з часом всі хвилюваня розсіялися. І ось її випала можливість поговорити з кожним айдолом особисто і взяти в нього автограф. Коли вона пійшла до Чіміна то знов почствувала себе некомфортно через його запитаня. — Ооо, то це ти та дивна хуліганка, яка вимкнула світло в студії Юнгі хьона і можеш передбачити майбутннє? — Хіх, да це я. А це все вам розказав Юнгі? — Ну да. А хто ж іще міг, тож не Святий Отець. — Він більше нічог не розказував? — Ні, але остатнім часом ходив якийсь дивний і задумчивий. Ти не знаєш чого? — Ні. нажаль не знаю. — Ну що ж гарного дня. — Дякую. — далі Йонг підійшла до Юнгі, вони довго мовчкі дивилися один на одного, а потім Юнгі скзав. — Непереживай, я нікому не розказав про те як ти туди потрапила і про твою спосодность. — Дякую. — Я так розумію ти ангел? — Майже, мій тато демон. Тому я на зенлі, щоб самій вибрати куди мені піти. — Давай сьогодні зустрінемося і ти мені все розкажеш. Обіцяю ніхто про те недізнається. — Добре, тільки де і коли? — Я тобі напишу, якщо ти звісно не видалила мій номер. — Ні, не видалила, буду чекати. — після розмови вона веселилася адже вже не переживала через те що знає Юнгі. Після того як все закінчилося Мі Йонг кожних 2хвилин дивилася в телефон чекаючи на пвідомнення. Аж раптом перед нею появилася її мама.