Вопросы и ответы

— То що ми будемо робити? — Флоріан кинув швидкий погляд на товаришів, які стояли за його спиною.       Каллен звів брови, напружено роздумуючи над почутим від ельфа. Гравн, який стояв у коридорі, вдивлявся у нього. Раптом він почув, як з тихим скрипом відчинилися двері та чоловічі голоси рознеслися коридором. З кімнати вийшов один з розбійників, і перш ніж гном устиг що-небудь зробити, чоловік помітив його. — Гей! — звучно гаркнув він, спритно хапаючись за піхви на боці. — Ви ще хто такі, хай вам грець?! — Тікаймо до великої зали! — Флоріан зреагував майже миттєво, і плеснувши Каллена по руці трохи нижче плеча, стрілою майнув повз нього та гнома, вибігаючи в коридор.       Не гаючи часу, чоловік побіг слідом. Замикав їх ряд Гравн, і перш ніж всі троє сховалися за поворотом, вибігаючи у приміщення, в яке вони ввійшли, до їх слуху донеслась гучна лайка, гуркіт дверей, що відчиняються, та тупіт ніг. Однак швидка реакція дозволила законникам неушкодженими вибігти до величезного просторого приміщення.       Флоріан біг першим, тож вибіг на відносно безпечну відстань, спиняючись, коли гуркіт розбійників рознісся по цьому приміщенню. Ельф різко розвернувся і побачив, що Каллен відскочив ближче до нього, різко витягнувши лук і натягуючи на тятиву стрілу. Гравн зупинився майже коло самого виходу, і його практично одразу нагнав один з розбійників. Каллен різко відпустив стрілу, намагаючись поцілити в нього, і та, зі свистом розсікаючи повітря, увіп’ялася у бік розбійника. Той скрикнув, широким рухом вихопивши меч із кривим лезом, атакуючи Гравна. Гном подався в сторону, і клинок ледь мазнув по його щоці.       У цей же час у проході з’явився Анрі, який палаючим жадобою крові поглядом дивився на непроханих гостей, та ще двоє розбійників. Гравн окинув їх швидким поглядом і різким рухом витягнув з петлі на стегні сокиру, коротким ударом увігнавши лезо у груди свого суперника. Той захлинувся кров’ю і впав до ніг гнома.       Все відбувалося настільки швидко, що на декілька секунд Флоріан розгубився. Подумки вилаявшись, він викинув руку з перснем уперед, прицілившись у голову одного із головорізів, який був одягнений у більш дорогий та кращий обладунок, ніж той розбійник, якого зарубав Гравн. Перстень коротко спалахнув, і від кінчиків пальців ельфа відірвався вогняний потік, стрімко направившись до ворога. Той, щоправда, встиг зорієнтуватися і відскочив у сторону, через що вогонь лиш опалив кінчики його волосся, розсіявшись примарним димом. Флоріан вилаявся собі під ніс.       Тим часом Анрі, кровожерливо всміхаючись, витягнув з піхов свій клинок. Довгий меч, що розширюється ближче до кінчика леза і вигинається вверх — це був скимитар, зброя, досить розповсюджена серед ельфів. Вправно замахнувшись ним, Анрі кинувся на Каллена. Перший удар розсік чоловікові груди — той не очікував нападу, і вся його увага була звернена до головоріза, який заряджав арбалет. — Каллене! — Флоріан скрикнув, у той час як Анрі не дав чоловікові часу отямитися і вдарив його ще раз. Скимитар залишив ще одну глибоку рану на грудях Каллена, і чоловік удавився кров’ю, зробивши крок назад, марно намагаючись рукою закрити кровотечу. — Тримайся, хлопче! — збоку гаркнув Гравн, вправно відбивши сокирою арбалетний болт — головоріз прицілився, стріляючи саме у гнома. Його голос звернув на себе увагу Анрі, і той, замість того аби добити Каллена, витягнув з поясних піхов кинджал, різким жестом метнувши його у Гравна.       Лаґман відбив і цю атаку і тільки-но хотів кинутися на допомогу Каллену, як його бік чиркнув вигнутий клинок розбійника, який підкрався збоку. Рана була лише подряпиною, але її було достатньо, аби розлютити гнома. Він палаючим гнівом поглядом подивився на свого супротивника, і в цей момент з коридору вибігло ще троє розбійників: двоє з арбалетами і один боєць близького бою. — Прокляття! — вигукнув Флоріан, з тривогою переводячи погляд зі стікаючого кров’ю Каллена на похмурого Гравна.       Користуючись метушнею, Каллен загарчав як розлючений собака. Швидким відточеним рухом він витягнув рапіру, і скориставшись заминкою Анрі, який відволікся на підкріплення своїх посіпак, зробив випад уперед. Гострий кінчик тонкого леза проштрикнув бік ватажка, але міцна шкіряна кіраса не дозволила зробити атаку смертельною. Анрі завив пораненим звіром, і очі його запалали гнівом, і він замахнувся скимитаром над Калленом. — Урур — життєдайна цілюща сила природи, — ледь чутно пробурмотів Гравн, не відводячи погляду від Каллена, і на закривавленому лезі його сокири засяяло зображення руни.       Чоловік відчув, як сили повертаються до нього, кровотеча спиняється, а нанесені рани неначе зцілюються. Він швидко поглянув на свої груди, а потім різко підняв голову і замахнувся рапірою. Саме вчасно: клинок скимитара опустився на тонкий клинок рапіри. Зброя, не назначена для грубого парирування ударів, все ж таки витримала і не зламалася; Анрі ж, не очікуючи такого опору, послабив хватку, від чого Каллену вдалося вибити клинок з його рук. З ляском меч ударився об землю, відлетівши кудись у сторону. — Чудовий удар, хлопче! — задоволено пропихтів Гравн, який парирував сокирою удар розбійника, що бився з ним. Каллен коротко кивнув і одразу ж скрикнув: — Гравне, обережно! — Анрі, залишившись без зброї, витягнув ще один кинджал і знову метнув його у гнома.       До того кинувся ще один розбійник, і його клинок чиркнув по зап’ястку лаґмана, залишаючи на ньому незначну подряпину. Проте цього вистачило, аби відволікти його, і кинджал увіп’явся гномові трохи нижче плеча. — Гравне! — з-за спини тривожно скрикнув Флоріан, і Гравн невдоволено проричав, на що Анрі переможно всміхнувся. — Стріляй! Убий цього гнома! — він гаркнув одному зі своїх посіпак, і той націлився на лаґмана. З коротким тріском розслабилася тятива арбалету, і стріла зі свистом проштрикнула руку Гравна під пахвою, майже поруч із застряглим у плоті кинджалом. — Наволоч, — прошипів Гравн, болісно примруживши одне око.       Двоє інших арбалетників вибігло з проходу уперед. Один спробував ще раз вистрілити у Гравна, але тому вдалося ухилитися, а от другий, скориставшись метушнею, вибіг набагато вперед, находу стріляючи у Флоріана. Той саме чаклував, направивши своє чаклунство на ворога, який поцілив у Гравна. Використовуючи темні некромантські чари, ельф змусив арбалетника чути дзвін свого передсмертного дзвону, проте втратив концентрацію, коли болт наскрізь прошив його бік, лише дивом не зачепивши органи та життєво важливі судини. Флоріан скрикнув від болю і несподіванки, машинально затиснувши рану. І наче мало законникам було проблем, як з проходу вибігло ще двоє ворогів: один арбалетник і один розбійник. — Ну все, ви мені остогидли, покидьки! — Гравн різко вскинув уверх свою сокиру, і на лезі синім сяйвом проявилася Турс — руна громовика Глорріді.       Оглушливий гуркіт грому рознісся приміщенням, стрясаючи хиткі дошки гнилого даху і розносячись на багато метрів округою. У цьому громі потонули несамовиті високі крики двох розбійників, що стояли коло Гравна найближче. З їхніх вух потекла кров, вони марно намагалися затулити їх, випустивши свої клинки, і зрештою мішками повалилися до ніг лаґмана, не дихаючи.       Скориставшись загальним приголомшенням, Каллен з бойовим кличем знову кинувся на Анрі. Точний різкий удар тонкого леза на цей раз поцілив у незахищену частину між пахвою і грудьми і пронизав наскрізь плоть між ребрами. Ватажок заволав від болю й у відповідь витягнув з-за поясу ще один кинджал, наносячи по Каллену шквал хаотичних ударів, лише один з яких зачепив чоловіка.       Флоріан тим часом, бачачи, що арбалетник, який стояв навпроти нього, на мить оглушений, вскинув догори руки, різко опустивши їх. Довкола його тіла спалахнуло пурпурне світло, що на долю секунди прийняло вигляд обладунків, і у той же момент арбалетний болт відбився від них — ворог, бачачи чаклунство, спробував його перервати. Але рана, нанесена попереднім вистрілом, помітно кровоточила, й ельф скривився, похитнувшись від миттєвої слабкості. — Фло! — Гравн помітив це і спробував вирватися до нього, але дорогу йому перегородив ще один розбійник, і його клинок сильним ударом наніс лаґманові продовжну, проте на щастя, неглибоку, рану від грудей до живота. — А бодай тобі! — пораненим ведмедем провив гном і широкою атакою відбив арбалетний болт, помітивши краєм ока, як один із арбалетників цілиться у нього.       Проте інший болт все ж таки зачепив лаґмана: він не помітив його, бо стояв до стрільця спиною, але той схибив, і наконечник лише чиркнув по боку Гравна. Четвертий ж стрілок намагався поцілити у Каллена, але тому вдалося спритно ухилитися від вистрілу, в той же час наносячи ще один надзвичайно точний і болісний удар по Анрі. — Глорріді, повелителю грому, твоя міць зараз зі мною! — з люттю вигукнув Гравн, знову піднявши вверх свою сокиру, і на цей раз на лезі спалахнула потрійна руна Турс.       Гуркіт грому на цей раз пролунав ще більш гучний і оглушливий. Розбійник і один з арбалетників, той, що стріляв у Каллена, з диким лементом, стікаючи кров’ю з вух і очей, повалилися замертво на землю. Анрі та арбалетник, який стріляв у Гравна, похитнулися, хапаючись за голови, але вистоюючи проти гніву гномського богу грому і бурь. Проте арбалетник простояв недовго: очі його витріщилися, викотилися, він широко розкрив рота, хапаючись за горло: тільки відгримів грім, як його оглушив могильний дзвін, і головоріз впав на землю мертвим. Гравн метнув швидкий погляд на Флоріана, бачачи, що той, важко дихаючи, затискаючи рану побілілими пальцями, не моргаючи дивився на арбалетника, простягнувши до нього другу руку.       Наляканий головоріз, який марно намагався поцілити у ельфа, знову спробував це зробити. Але його руки тремтіли від страху перед чаклуном-некромантом, тож болт зірвався і полетів кудись зовсім убік, на що Флоріан небезпечно всміхнувся, блиснувши очима. — Добивайте консульських пацюків! — майже на останньому подиху заревів Анрі. Він ледь стояв на ногах, скривавлений і спотворений люттю і болем, але все ж таки накинувся на Каллена.       У нього неначе відкрилося друге дихання: шквал сильних ударів звалився на голову чоловіка, і Каллен отримав декілька серйозних поранень. Скориставшись його слабкістю, другий арбалетник вистрілив у нього і поцілив чоловікові у груди. Каллен вдавився кров’ю і зі стогоном упав на землю, втративши свідомість. — Каллене! — скрикнув Флоріан, широко розкритими очима дивлячись на непритомного товариша. — Закрий вуха, Фло! — гримнув Гравн, підбігаючи до Анрі.       Він зробив вигляд, наче замахується сокирою для удару, але насправді на ній знову спалахнула руна Турс, і втретє пролунав оглушливий гуркіт грому, сильніший за всі попередні. Флоріан міцно затиснув вуха і заплющив очі, й звукова хвиля знову рознеслась по всьому приміщенню й окрузі.       Анрі захрипів, замертво падаючи коло непритомного Каллена, а арбалетник, який у нього стріляв, похитнувся, і Гравн помітив, як кров тонкими цівками потекла у нього з вух. Флоріан, який одразу розплющив очі, як тільки від грому залишилося відлуння, знову сконцентрувався, намагаючись добити його, але не зміг, бо настирний головоріз поруч знову відволік його своїм вистрілом, у той час як його ледь живий побратим спробував поцілити у Гравна, але гном хутко нагнувся до Каллена, і болт пролетів повз нього. — Вставай, хлопче, Гольґа ще не чекає на тебе, — спішно намалювавши на лобі Каллена його ж кров’ю руну Урур, пробурмотів гном. Руна спалахнула білим світлом, і чоловік розплющив очі, закашлявшись і відхаркуючи кров. — Все добре, — Гравн поплескав його по плечу, допомагаючи піднятися, у той час як Флоріан, прикриваючи товаришів, все ж таки добив арбалетника.       Залишився лише один ворог, і Гравн підскочив до нього, з усією люттю наносячи по ньому удар. Хруснули під сокирою кістки грудини, і з вуст головоріза вирвався кривавий хрип разом з високим стогоном. Завбачливо випущена в нього вогняна стріла остаточно добила його, і арбалетник безвольно повалився до ніг лаґмана. — Всі живі? — Гравн швидким поглядом окинув ельфа і чоловіка, і Флоріан без потреби, власне, кивнув на його слова. Каллен, тримаючись за голову, повільно піднявся на ноги, трохи прибито озираючись навкруги.       Гном знову поплескав його у жесті підтримки, поки ельф схилився над тілом Анрі, роздивляючись його на наявність цінних або незвичайних речей. Увагу ельфа привернув золотий ланцюжок, край якого вибився з внутрішньої кишені куртки розбійника. Зацікавлено піднявши брови, Флоріан підчепив ланцюжок, потягнувши його на себе та витягнувши дивну золоту підвіску, що висіла на ньому. — Що це? — сам у себе риторично запитав ельф, роздивляючись підвіску. Та виглядала наче сонце, від якого у вигляді хреста розходилося проміння. Придивившись уважніше, він розгледів, що це проміння насправді було тонким клинком, схожим на шпагу, та жезлом. Всередині ж цього сонця, чи то зі срібла, чи то з білого золота, Флоріану важко було сказати точно, красувалася вставка у вигляді чаші, в якій горів вогонь. Дуже дивна прикраса, схожих на яку Флоріан ніколи не зустрічав. — Це символ деорійців, — з-за плеча ельфа почувся замислений голос Каллена, і Флоріан здригнувся від несподіванки. — Деорійців? — перепитав він. — Це один з церковних орденів Священного Королівства, — пояснив чоловік. — Вони відомі своєю просвітницькою діяльністю, але подейкують, що також їх наймають в якості шпигунів та найманих убивць. — Цікаво, звідки в цього індивіда така іграшка, — невдоволено пробурмотів Гравн. — Можливо, консул зможе нам допомогти з цим? — висунув припущення Флоріан. — Він же вміє розмовляти з мертвими, хай допитає цього Анрі. — Що ж, у такому випадку, сподіваюся, консул уміє розмовляти з відрубаними головами, — гмикнув Гравн і одним сильним ударом відрубав голову розбійника, відділивши її від тіла. Схопивши голову за волосся, гном завернув її у свій плащ і притис до грудей. — Маємо вшиватися звідси, — по-діловому промовив він. Огледівши скептичним поглядом Флоріана і Каллена, він зітхнув і невдоволено хитнув головою. — Але спочатку я маю попіклуватися про ваші рани… *** — Так что мы будем делать? — Флориан бросил быстрый взгляд на товарищей, которые стояли за его спиной.       Каллен свёл брови, напряжённо размышляя над услышанным от эльфа. Хравн, стоявший в коридоре, всматривался в него. Вдруг он услышал, как с тихим скрипом открылись двери и мужские голоса разнеслись по коридору. Из комнаты вышел один из разбойников, и прежде чем гном успел что-либо сделать, мужчина заметил его. — Эй! — звучно гаркнул он, ловко хватаясь за ножны на боку. — Вы ещё кто такие, чёрт вас дери?! — Бежим в большой зал! — Флориан среагировал почти мгновенно, и хлопнув Каллена по руке немного ниже плеча, стрелой метнулся мимо него и гнома, выбегая в коридор.       Не теряя времени, человек побежал за ним. Замыкал их ряд Хравн, и прежде чем все трое спрятались за поворотом, выбегая в помещение, в которое они вошли, до их ушей донеслась громкая брань, грохот открывающихся дверей и топот ног. Однако быстрая реакция позволила законникам невредимыми выбежать в огромное просторное помещение.       Флориан бежал первым, поэтому выбежал на относительно безопасное расстояние, когда шум от разбойников разнёсся по этому помещению. Эльф резко обернулся и увидел, что Каллен отскочил ближе к нему, резко вытащив лук и натягивая на тетиву стрелу. Хравн остановился почти возле самого выхода, и его практически сразу нагнал один из разбойников. Каллен резко отпустил стрелу, пытаясь попасть в него, и та, со свистом рассекая воздух, вонзилась в бок разбойника. Тот вскрикнул, широким движением выхватив меч с кривым лезвием, атакуя Хравна. Гном подался в сторону, и клинок едва мазнул по его щеке.       В это же время в проходе появился Анри, глядящий на незваных гостей горящим жаждой крови взглядом, и ещё двое разбойников. Хравн окинул их быстрым взглядом и резким движением вытащил из петли на бедре топорик, коротким ударом вогнав лезвие в грудь своего противника. Тот подавился кровью и упал к ногам гнома.       Всё происходило настолько быстро, что на несколько секунд Флориан растерялся. Мысленно выругавшись, он выкинул руку с перстнем вперёд, прицелившись в голову одного из головорезов, одетого в более дорогие и качественные доспехи, чем тот разбойник, которого зарубил Хравн. Перстень коротко вспыхнул, и из кончиков пальцев эльфа сорвался огненный поток, стремительно несясь к врагу. Тот, правда, успел сориентироваться и отскочил в сторону, из-за чего огонь лишь опалил кончики его волос, рассеиваясь призрачным дымом. Флориан выругался себе под нос.       Тем временем Анри, кровожадно ухмыляясь, вытащил из ножен свой клинок. Длинный меч, расширяющийся ближе к кончику лезвия и выгибаясь вверх — это был скимитар, оружие, достаточно распространённое среди эльфов. Умело замахнувшись им, Анри бросился на Каллена. Первый удар рассёк человеку грудь — тот не ожидал нападения, и всё его внимание было обращено к головорезу, заряжавшему арбалет. — Каллен! — Флориан вскрикнул, в то время как Анри не дал человеку прийти в себя и ударил его ещё раз. Скимитар оставил ещё одну глубокую рану на груди Каллена, и мужчина подавился кровью, сделав шаг назад, тщетно пытаясь рукой закрыть кровотечение. — Держись, парень! — сбоку крикнул Хравн, умело отбив топориком арбалетный болт — головорез прицелился, стреляя именно в гнома. Его голос обратил на себя внимание Анри, и тот, вместо того чтобы добить Каллена, вытащил из поясных ножен кинжал, резким жестом метнув его в Хравна.       Лагман отбил и эту атаку и только хотел броситься на помощь Каллену, как его бок чиркнул выгнутый клинок разбойника, подкравшегося сбоку. Рана была лишь царапиной, но её было достаточно, чтобы разозлить гнома. Он пылающим гневом взглядом посмотрел на своего противника, и в этот момент из коридора выбежало ещё трое разбойников: двое с арбалетами и один боец ближнего боя. — Проклятье! — воскликнул Флориан, с тревогой переводя взгляд с истекающего кровью Каллена на хмурого Хравна.       Пользуясь суматохой, Каллен зарычал как разозлённый пёс. Быстрым отточенным движением он вытащил рапиру, и воспользовавшись заминкой Анри, который отвлёкся на подкрепление своих приспешников, сделал выпад вперёд. Острый кончик тонкого лезвия проткнул бок главаря, но крепкая кожаная кираса не позволила сделать атаку смертельной. Анри взвыл раненым зверем, и его глаза вспыхнули гневом, и он замахнулся скимитаром над Калленом. — Урур — дающая жизнь, исцеляющая сила природы, — едва слышно пробормотал Хравн, не отводя взгляд от Каллена, и на окровавленном лезвии его топорика засияло изображение руны.       Мужчина почувствовал, как силы возвращаются к нему, кровотечение останавливается, а нанесённые раны как будто исцеляются. Он быстро взглянул на свою грудь, а потом резко поднял голову и замахнулся рапирой. Как раз вовремя: клинок скимитара опустился на тонкий клинок рапиры. Оружие, не предназначенное для грубого парирования ударов, всё-таки выдержало и не сломалось; Анри же, не ожидая такого отпора, ослабил хватку, отчего Каллену удалось выбить клинок из его рук. С лязгом меч ударился о землю, отлетев куда-то в сторону. — Отличный удар, парень! — удовлетворённо пропыхтел Хравн, парировав топориком удар разбойника, который дрался с ним. Каллен коротко кивнул и сразу же вскрикнул: — Хравн, осторожно! — Анри, оставшись без оружия, вытащил ещё один кинжал и снова метнул его в гнома.       К тому бросился ещё один разбойник, и его клинок чиркнул по запястью лагмана, оставив на нём незначительную царапину. Однако этого хватило, чтобы отвлечь его, и кинжал вонзился гному немного ниже плеча. — Хравн! — из-за спины встревожено воскликнул Флориан, и Хравн недовольно рыкнул, на что Анри победоносно ухмыльнулся. — Стреляй! Убей этого гнома! — он гаркнул одному из своих приспешников, и тот прицелился в лагмана. С коротким треском расслабилась тетива арбалета, и стрела со свистом проткнула руку Хравна подмышкой, почти рядом с застрявшим в плоте кинжалом. — Сволочь, — прошипел Хравн, болезненно прищурив один глаз.       Двое других арбалетчиков выбежало из прохода вперёд. Один попробовал ещё раз выстрелить в Хравна, но тому удалось уклониться, а вот второй, воспользовавшись суматохой, выбежал намного вперёд, на ходу стреляя во Флориана. Тот как раз колдовал, направив своё колдовство на врага, который попал в Хравна. Используя тёмные некромантские чары, эльф заставил арбалетчика слышать звон своего предсмертного колокола, однако потерял концентрацию, когда болт насквозь прошил его бок, лишь чудом не зацепив органы и жизненно важные сосуды. Флориан вскрикнул от боли и неожиданности, машинально зажав рану. И словно мало законникам было проблем, как из прохода выбежало ещё двое врагов: один арбалетчик и один разбойник. — Ну всё, вы мне надоели, ублюдки! — Хравн резко вскинул вверх свой топорик, и на лезвии синим сиянием проявилась Турс — руна громовержца Хлорриди.       Оглушающий грохот грома разнёсся по помещению, сотрясая шаткие доски гнилой крыши и разносясь на много метров по округе. В этом громе утонули дикие высокие крики двух разбойников, которые стояли ближе всего к Хравну. Из их ушей потекла кровь, они тщетно пытались зажать их, выпустив свои клинки, и в конце концов мешками повалились к ногам лагмана, не дыша.       Воспользовавшись общим ошеломлением, Каллен с боевым кличем опять бросился на Анри. Точный резкий удар тонкого лезвия в этот раз попал в незащищённую часть между подмышкой и грудью и пронзил насквозь плоть между рёбрами. Главарь взвыл от боли и в ответ вытащил из-за пояса ещё один кинжал, нанося по Каллену шквал хаотичных ударов, из которых только один задел человека.       Флориан тем временем, видя, что арбалетчик, стоявший напротив него, на мгновение оглушён, вскинул вверх руки, резко опустив их. Вокруг его тела вспыхнуло пурпурное свечение, которое на долю секунды приняло вид доспехов, и в тот же момент арбалетный болт отбился от них — враг, видя колдовство, попробовал его прервать. Но рана, нанесённая предыдущим выстрелом, заметно кровоточила, и эльф скривился, пошатнувшись от мимолётной слабости. — Фло! — Хравн заметил это и попробовал вырваться к нему, но дорогу ему преградил ещё один разбойник, и его клинок сильным ударом нанёс лагману продольную, но к счастью, неглубокую рану от груди до живота. — Да чтоб тебя! — раненым медведем взвыл гном и широкой атакой отбил арбалетный болт, заметив краем глаза, как один из арбалетчиков целится в него.       Но другой болт всё же зацепил лагмана: он не заметил его, потому что стоял к стрельцу спиной, но тот промазал, и наконечник лишь черкнул по боку Хравна. Четвёртый же стрелок пытался попасть в Каллена, но тому удалось ловко уклониться от выстрела, в то же время нанося ещё один чрезвычайно точный и болезненный удар по Анри. — Хлорриди, повелитель грома, твоя мощь сейчас со мной! — со злостью воскликнул Хравн, опять подняв вверх свой топорик, и на этот раз на лезвии вспыхнула тройная руна Турс.       Грохот грома на этот раз прозвучал ещё более громкий и оглушающий. Разбойник и один из арбалетчиков, тот, который стрелял в Каллена, с диким воплем, истекая кровью из ушей и глаз, повалились замертво на землю. Анри и арбалетчик, который стрелял в Хравна, пошатнулись, хватаясь за головы, но выстаивая против гнева гномьего бога грома и бурь. Правда, арбалетчик простоял недолго: его глаза выкатились, он широко раскрыл рот, хватаясь за горло: только отгремел гром, как его оглушил могильный звон, и головорез упал на землю мёртвым. Хравн метнул быстрый взгляд на Флориана, видя, что тот, тяжело дыша, зажимая рану побелевшими пальцами, не моргая смотрел на арбалетчика, протянув к нему вторую руку.       Напуганный головорез, который тщетно пытался попасть в эльфа, опять попробовал это сделать. Но его руки дрожали от страха перед колдуном-некромантом, так что болт сорвался и полетел куда-то совсем в сторону, на что Флориан опасно ухмыльнулся, блеснув глазами. — Добивайте консульских крыс! — почти на последнем издыхании взревел Анри. Он еле стоял на ногах, окровавленный и изуродованный яростью и болью, но всё-таки накинулся на Каллена.       У него словно открылось второе дыхание: шквал сильных ударов посыпался на голову человека, и Каллен получил несколько серьёзных ранений. Воспользовавшись его слабостью, второй арбалетчик выстрелил в него и попал мужчине в грудь. Каллен подавился кровью и со стоном упал на землю, потеряв сознание. — Каллен! — воскликнул Флориан, широко распахнутыми глазами глядя на бессознательного товарища. — Закрой уши, Фло! — рыкнул Хравн, подбегая к Анри.       Он сделал вид, словно замахивается топориком для удара, но на самом деле на нём опять вспыхнула руна Турс, и в третий раз прозвучал оглушительный грохот грома, сильнее всех предыдущих. Флориан крепко зажал уши и закрыл глаза, и звуковая волна опять разнеслась по всему помещению и округе.       Анри захрипел, замертво падая возле бессознательного Каллена, а арбалетчик, который в него стрелял, пошатнулся, и Хравн заметил, как кровь тонкими струйками потекла у него из ушей. Флориан, который сразу открыл глаза, как только от грома осталось эхо, опять сконцентрировался, пытаясь добить его, но не смог, потому что назойливый головорез рядом снова отвлёк его своим выстрелом, в то время как его едва живой товарищ попробовал попасть в Хравна, но гном шустро нагнулся к Каллену, и болт пролетел мимо него. — Вставай, парень, Хольга ещё не ждёт тебя, — спешно нарисовав на лбу Каллена его же кровью руну Урур, пробормотал гном. Руна вспыхнула белым светом, и мужчина открыл глаза, закашлявшись и отхаркивая кровь. — Всё хорошо, — Хравн похлопал его по плечу, помогая подняться, в то время как Флориан, прикрывая товарищей, всё же добил арбалетчика.       Остался только один враг, и Хравн подскочил к нему, со всей яростью нанося по нему удар. Хрустнули под топориком кости грудной клетки, и с губ головореза вырвался кровавый хрип вместе с высоким стоном. Предусмотрительно выпущенная в него огненная стрела окончательно добила его, и арбалетчик безвольно повалился к ногам лагмана. — Все живы? — Хравн быстрым взглядом окинул эльфа и человека, и Флориан, в общем-то, без нужды кивнул на его слова. Каллен, держась за голову, медленно поднялся на ноги, немного прибито оглядываясь по сторонам.       Гном снова похлопал его в жесте поддержки, пока эльф наклонился над телом Анри, рассматривая его на наличие ценных или необычных вещей. Внимание эльфа привлекла золотая цепочка, край которой выбился из внутреннего кармана куртки разбойника. Заинтересованно вскинув брови, Флориан подцепил цепочку, потянув её на себя и вытащив странную золотую подвеску, висевшую на ней. — Что это? — сам у себя риторично спросил эльф, рассматривая подвеску. Та выглядела как солнце, от которого в виде креста расходились лучи. Присмотревшись внимательнее, он рассмотрел, что эти лучи на самом деле были тонким клинком, похожим на шпагу, и жезлом. Посредине же этого солнца, то ли из серебра, то ли из белого золота, Флориану трудно было сказать точно, красовалась вставка в виде чаши, в которой горел огонь. Очень странное украшение, похожих на которое Флориан никогда не встречал. — Это символ деорийцев, — из-за плеча эльфа послышался задумчивый голос Каллена, и Флориан вздрогнул от неожиданности. — Деорийцев? — переспросил он. — Это один из церковных орденов Священного Королевства, — пояснил человек. — Они известны своей просветительской деятельностью, но говорят, что также их нанимают как шпионов и наёмных убийц. — Интересно, откуда у этого индивида такая игрушка, — недовольно проворчал Хравн. — Возможно, консул сможет нам помочь с этим? — предположил Флориан. — Он же умеет разговаривать с мёртвыми, пусть допросит этого Анри. — Что ж, в таком случае, надеюсь, консул умеет разговаривать с отрубленными головами, — хмыкнул Хравн и одним сильным ударом отрубил разбойнику голову, отделив её от тела. Схватив голову за волосы, гном завернул её в свой плащ и прижал к груди. — Мы должны убираться отсюда, — деловито произнёс он. Окинув скептичным взглядом Флориана и Каллена, он вздохнул и недовольно качнул головой. — Но сначала я позабочусь о ваших ранах…